40 днів Муса-Дага

Про-мовляе якось дивно врочисто, ламаною нiмецькою мовою:

– Поглянь. Цей бурхливий потiк – Євфрат. А он там – моi дiти. Перекинь свое тiло з цього берега на той, тодi у дiтей моiх буде мiст.

Лепсiус прикинувся, що вважае це жартом.

– Тодi вам iз дiтками доведеться трiшки зачекати, поки я ще пiдросту.

І раптом вiн починае рости з дивовижною швидкiстю. Руки i ноги самi собою витягуються нескiнченно далеко. Тепер вiн може завиграшки виконати прохання вiрменина. Але до цього не доходить, бо Йоганн Лепсiус втрачае рiвновагу i ледь не падае з лавки.

– Який жах! – вiн каже це сьогоднi вдруге.

Зараз це стосуеться спраги, що його мучить. Священик схоплюеться, вбiгае в найближчу таверну i, нехтуючи приписами лiкарiв, осушуе цiлу склянку напою з льодом. Одночасно з приемним вiдчуттям у нього виникають новi смiливi плани.

– Я не здамся, – смiеться вiн.

Бездумний смiх означае оголошення вiйни Енверу-пашi. А в цю саму мить особистий секретар Талаат-бея вручае черговому телеграфiсту тi самi урядовi телеграми, в яких йдеться про Алеппо, Александретту, Антiохiю й узбережжя.

Роздiл шостий

Великi сходини

Із того дня, як поважний валi Алеппо Джелал-бей вiдмовився виконати в пiдпорядкованому йому районi урядовий наказ про депортацiю, з того весняного дня нiщо бiльше не гальмувало антивiрменську полiтику Енвера i Талаата. Вiдтепер усе йшло гладко, без якихось надзвичайних подiй i небажаних ускладнень. Спочатку, згiдно зi встановленим, ретельно продуманим порядком дiй, кожен губернатор отримував повiдомлення з мiнiстерства, потiм у певний термiн надходили накази щодо проведення вiдповiдних заходiв.

Як виняток, бюрократична машина працювала напрочуд акуратно, на радiсть чиновницькому серцю. Отримавши належний документ iз мiнiстерства, валi окремих провiнцiй негайно скликали на термiнову нараду мутесарiфiв – начальникiв санджакiв, якi входили до складу вiлаета. До участi в нарадi залучалися й вищi вiйськовi чини району. Вiдкривав засiдання його ясновельможнiсть валi, паша такий-то, промовою приблизно такого змiсту:

– Панове, присутнi на цiй нарадi, мають у своему розпорядженнi чотирнадцять днiв, аби втiлити в життя зазначенi заходи.

По закiнченнi цього термiну останнiй ешелон депортованого населення мае опинитися – живий чи мертвий – за межами вiлаета. Покладаю на вас вiдповiдальнiсть за невiдкладне та радикальне виконання наказу, хоча б тому, що особисто вiдповiдаю за це перед паном мiнiстром внутрiшнiх справ.