40 днів Муса-Дага

Авакян переводить погляд на глибоку колiю, прокладену нещодавнiм дощем на церковному майданi.

– Навряд чи це означае, що вас викликають в Алеппо, пане Багратян.

– Нiчого iншого це не може означати.

Голос Авакяна звучить зовсiм тихо:

– Вiд мене також зажадали паспорт.

Багратян стримуе смiх.

– Отже, i вам треба з’явитися в Антiохiю на огляд у вiйськовий комiсарiат. Цього разу це не жарт. Але не переймайтеся. Ми ще раз визволимо вас, заплатимо податок за звiльнення вiд вiйськовоi повинностi, ось i все.

Ви потрiбнi менi для Стефана.

Авакян не зводить очей iз колii.

– Добре, я молодий, але доктор Алтунi, аптекар Грiкор, пастор Нохудян, либонь, не пiдлягають мобiлiзацii. А тескере вiдiбрали й у них.

– Це точно? – схоплюеться Габрiель. – Хто вiдiбрав? Що це за адмiнiстративнi органи? Чим вони це пояснюють? І взагалi, де цi добродii е? Менi дуже хочеться з ними поспiлкуватися.

Авакян вiдповiдае, що чиновники разом iз загоном кiнноi жандармерii пiвтори години тому вiдбули у напрямку Суедii.

А розпорядження про паспорти поширюеться тiльки на вищий прошарок суспiльства, адже простий селянин чи ремiсник нiякого тескере все одно не мае, в кращому випадку йому видають дозвiл торгувати на базарi в Антiохii.

Багратян широкими кроками ходить туди-сюди, забувши про вчителя. Потiм зупиняеться i каже владно:

– Ідiть до церкви, Авакяне. Я також потiм прийду.

Але вiн не мае намiру слухати лiтургiю, хоча скорботний хор звучить зараз особливо до ладу i потужно.

Повiльно, опустивши у роздумах голову, перетинае чоловiк площу, звертае на поперечну вулицю i виходить до того мiсця, де дорога в маеток утворюе рогачку. Не заходячи в будинок, Габрiель зупиняеться бiля стаень i наказуе сiдлати баского коня – колишню гордiсть брата Аветiса.

«Шкода, що Христофора немае на мiсцi, взяв би його з собою». Чоловiк бере в поводирi конюха. Чiткого уявлення про те, що буде робити, у нього немае. Однак якщо пустити коня риссю, до полудня можна встигнути в Антiохiю.

Роздiл другий

Конак Хам Селамлiк[13 - Конак Хам Селамлiк – резиденцiя начальника окру-гу (турец.).]

Антiохiйський хюкюмет, як називають тут конак – резиденцiю начальника округу, каймакама, – розташований у нижнiй частинi нагiрноi фортецi. Це брудний, але мiсткий будинок, бо Антак’я – одна з найзалюдненiших провiнцiй Сирii.

Габрiель залишив конюха з кiньми бiля Оронтського моста i давно вже чекае у великiй конакськiй канцелярii.