40 днів Муса-Дага

Чи хотiв вiн продовжити молитву, сподiваючись на диво ненавмисного порятунку? Чи хотiв вiдтягнути ту мить, коли над громадами, що нiчого не пiдозрюють, вдарить грiм? Хвилина ця настала занадто швидко, якраз тодi, коли Тер-Айказун востанне благословив паству та промовив:

– Ідiть iз миром i Господь буде з вами!

На лавах уже почувся шурхiт: люди вставали з мiсць, але Тер-Айказун вийшов уперед, на горiшню сходинку вiвтаря, простягнув руки й вигукнув:

– Те, чого ми боялися, здiйснилося!

Потiм спокiйним рiвним голосом продовжив.

Нiхто, сказав вiн, не повинен даремно хвилюватися й утрачати самовладання. Такоi ж мертвоi тишi, як зараз, треба дотримуватися i найближчими днями. Будь-яка нерозсудливiсть, будь-яке порушення ладу, плач i стогони не принесуть користi i лише погiршать становище. Єднiсть, стiйкiсть, порядок – тiльки цим можна запобiгти найгiршому. Є ще час продумати кожен крок. Тер-Айказун закликав усi громади прийти на великi сходини бiля будинку Багратяна. Жоден дорослий свiдомий чоловiк не мае вiд цього ухилятися.

На цих сходинах належить не тiльки ухвалити рiшення про майбутню спiльну тактику всiх семи сiл, але й обрати керiвникiв, котрi до останнього стоятимуть за народ перед владою. Цього разу не годиться голосувати, пiдiймаючи руку, як зазвичай голосують пiд час громадських виборiв. Тому кожен повинен захопити з собою аркуш паперу й олiвець, аби голосувати за всiма правилами.

– А тепер спокiйно розходьтеся по домiвках, але тiльки порiзно, – наставляв священик своiх парафiян, – не привертайте до себе уваги! Можливо, сюди вже наслали шпигунiв, котрi за вами стежать.

Заптii не мають помiтити, що ви пiдготовленi. Не забудьте прихопити папiр i приходьте вчасно, в призначений час. І пам’ятайте: спокiй!

Повторювати не довелося. Як сонм мерцiв чи позначених смертю, виходили люди, похитуючись, на бiлий свiт, i вони не могли розпiзнати його. Людина не знае себе, поки не настане час випробування.

Життевий шлях Габрiеля Багратяна до цього дня:

Син родовитоi сiм’i. Вирiс у повному добробутi, жив за кордоном, в Європi, зокрема в Парижi, споглядав життя. Давно розiрвав зв’язок iз народом, державою, з будь-якою масовою органiзацiею, захищений вiд свiту «абстрактний» чоловiк. Зовнiшнiх перешкод, iз якими вiн стикаеться, мало. Всiм необхiдним його забезпечуе глава сiм’i, старший брат, невидимий i недосяжний благодiйник.