40 днів Муса-Дага

Аджи-Абiблi, наприклад, можна назвати рiзьбярським селом: майстри тут виготовляли з твердого дерева i кiстки не тiльки чудовi гребенi, люльки, мундштуки для цигарок та iншi предмети буденного вжитку, але й вирiзали розп’яття, фiгурки Богородицi i святих, на якi був попит навiть в Алеппо, Дамаску та Єрусалимi. Цi рiзьбленi роботи, несхожi на грубi вироби селян-аматорiв, вирiзнялися своерiднiстю, породженi звiсно ж тим, що майстри, котрi iх зробили, мешкали в тiнi Муса-Дага.

А от село Вакеф було помережане.

Тому що витонченi скатертини та носовички, витканi тамтешнiми мереживницями, знаходили покупцiв навiть у Єгиптi. Правда, самi майстринi про це й гадки не мали, бо збували свiй крам на антiохiйському ринку, та й то не частiше, нiж двiчi на рiк.

Про Азiру досить сказати, що це селище-шовковиця, тут розводять шовкопрядiв. А в Кедер-бiгу шовк тчуть, тому i село могло називатися Ткачi шовку. У Йогонолуку ж i Бiтiасi – двох найбiльших селищах – процвiтали всi цi ремесла. Зате Кебусiя, загублене i найпiвнiчнiше село, було «Пасiчним».

«Мед iз Кебусii – найкращий у свiтi, – подейкував Багратян, – iншого такого не знайти». Бджоли добували цей нектар iз самого ества Муса-Дага, того, що складае чарiвну його благодать, яка звеличуе його над усiма журливими шпилями навколишнiх гiр.

Чому саме Муса-Даг посилав незлiченнi струмки в море, куди вони падали вуалевими каскадами? Чому Муса, а не якась там мусульманська гора, хоча б Наулi-Даг або Джебель-Акра? Погодьтеся, це схоже на диво! Чи то справдi богиня води, розгнiвавшись на сина пустелi – мусульманина, покинула в нiкому не вiдомi стародавнi часи його голi, спраглi вологи вершини заради християнськоi гори i щедро обдарувала ii своею милiстю? Затканi квiтами луки на родючих схилах Муса-Дага, розлогi пасовиська на його складчастому хребтi, виноградники, абрикосовi й апельсиновi сади, що лiпляться до його пiднiжжя, дуби та платани в балках, наповнених темною говiркою вод, кущi рододендрона або квiтучий мирт та азалiя, що спалахують раптовою радiстю в потаемних куточках, тиша, збережена янголами, що навiвае сон чабанам та отарi, – все тут вiдрiзнялося вiд решти Малоi Азii, що стогне вiд безводдя та безплiддя, цiеi кари за первородний грiх.

Через маленьку неточнiсть у свiтоустроi Творця, допущену по добротi серця одним недбайливим херувимом, патрiотом Землi, Мусадазькiй окрузi дiсталися вершки раю, його чудовий вiдблиск i неземна насолода.