40 днів Муса-Дага

І голова у мене розболiлася не вiд вашого вiрменського вина, а вiд гри на роялi мого соmment dire? – Demi-соmpatriote[32 - Cоmment dire? – Demi-соmpatriote (франц.) – Як би це пояснити? – Мого напiвспiввiтчизника.]. Що за безглузда iдея – оголосити Йогонолук курортом i жити на пансiонi у пана Грiкора! Але ще безглуздiший той низенький чорнявий учитель, котрий пiднiс менi згорнутий у рурку манускрипт. Та й iнший, котрий так протяжно завивае в нiс! Вiн, мабуть, гадае, що розмовляе вишуканою французькою мовою: якийсь гуркiт камiння уперемiж iз собачим вереском… У всiх вас, вiрменiв, доволi дивна вимова.

Навiть ти, друже мiй, не зовсiм цього позбувся. Але не будемо до них занадто суворi. Вони, далебi, дуже гарнi люди.

– Це бiднi-бiднi люди, Жульетто.

Габрiель вимовив цi слова з важким болем у голосi.

– А я на тебе образилася: помчав до мiста, нi слова менi не сказавши. Я б дала тобi харчiв у дорогу…

Либонь, турботливi слова дружини не дiйшли до чоловiка.

– Я не спав нi хвилини. Багато що згадалося.

Обiд у професора Лефевра i мiй перший лист до тебе…

Жульетта нiколи не помiчала в чоловiка сентиментальностi. Тим бiльше здивував вiн ii зараз. Жiнка мовчки дивилася на Габрiеля. Свiчка стояла у нього за спиною, тому обличчя було невиразним, i тiльки смутно виднiлося тiло по пояс, схоже на велику темну брилу. А Багратян бачив перед собою свiтлу, залиту мерехтливими вiдблисками iстоту, бо на Жульетту падало не лише свiтло свiчки, але й вiдблиск передранкових сутiнкiв, зорi, що займаеться.

– У жовтнi було чотирнадцять рокiв… Найбiльший подарунок у моему життi, але i найважчий грiх. Я не мав вiдривати тебе вiд усього твого, не мав права пiддавати тебе примхам чужоi долi…

Вона взяла сiрники, хотiла запалити свiчку на своему нiчному столику. Габрiель перехопив руку Жульетти, i та продовжувала слухати голос чоловiка, який звучав iз тiеi безформноi чорноти.

– Правильнiше було б позбавити тебе цього… Нам треба розлучитися!

Жiнка довго мовчала. Їй i на гадку не спадало, що ця дика, абсолютно незрозумiла пропозицiя пов’язана з якимись важливими подiями.

Панi Багратян пiдсунулася ближче до чоловiка.

– Я тобi зробила боляче, образила, дала привiд для ревнощiв?

– Нiколи ще ти не була такою доброю до мене, як сьогоднi ввечерi. Я давно так тебе не кохав, як сьогоднi… Тим це жахливiше!

Вiн здiйнявся на подушках, i темна брила його тiла стала зовсiм уже нi на що не схожою.

– Жульетто, постався серйозно до того, що я скажу.