Норма

Альвар мав про це подбати.

«Два»

У серпнi зможемо вже смiятися з усiх старих балачок та з заповiту, який зробимо для тебе. Тобi не треба буде бiльше боятися анi нещасних випадкiв, анi безсоння у роздумах про те, чи вибоiна на автомобiлi з’явиться вiдразу, як я стану недосяжною по телефону, чи я просто буду дуже далеко, щоб провiдати тебе в лiкарнi або, що ще гiрше, прийти до моргу. Можеш забути про кремацiю.

На свiтлих стiльцях залишився ще пiт звiльненого до неi; на поручнях виднiлися вiдбитки пальцiв та залишки жиру того, хто також чекав на свою долю.

Норма поклала руки на колiна. Повз неi пролетiли слова про складнi часи та конче необхiднi заходи. Рiшення, яке стосувалося Норми Росс, було прийняте вже давно, приймаючи до уваги загальну думку. Слова повторювалися знову i знову, немовби хотiли наголосити на тому, що мiж розiрванням робочих вiдносин i трагедiею немае жодного зв’язку. Перед розмовою Нормi дали карточку з номером кризового центру. Ідея про психотерапiю, пов’язану з ii проблемою, була просто смiшною, але вона проковтнула застрягле в горлi хихикання.

Винятковим на цьому робочому мiсцi було те, що в базi клiентiв було багато людей зi слабким зором i не треба було думати про iхнiй погляд. Собаки-поводирi були добре навченi, i iхня увага була повнiстю сконцентрована на хазяiнi, як i у всiх тварин зазвичай. Вентиляцiя у будiвлi була хорошою, оновленою. Норма вiрила, що зможе утримати секретарську роботу, бо, загартувавшись досвiдом попереднього звiльнення, вона навчилася ухилятися вiд найгiрших рифiв: службових романiв та надмiрноi соцiальностi, втручання у внутрiшнi вiйни та критики керiвництва.

Вона могла вже зав’язати вiдносини, якi були майже загорнутi в дружньоподiбну обкладинку: вона ходила в театр та iншi заклади вiдпочинку аби здаватися звичайною.

«Тут можна було б i залишитися», – казала Норма мамi. У неi в резюме у стислому виглядi пробiгав весь тягар минулих мiсць роботи, хоча тодi вони були необхiднi у кризовi часи. Отримання роботи у центрi для незрячих «Нековаммайнен» було великою вдачею.

Начальник капав причини звiльнення досить продумано. Голос його став сильнiшим, коли вiн помiтив у Норми сухi очi. Звiльнення було ii власною провиною: упертiсть та розбещення моралi робочого колективу, сiяння бунтарства в моменти, коли позицiя мала бути зовсiм iншою. Норма Росс постiйно запiзнювалася та, не зважаючи на попередження, ii зухвала поведiнка останнiм часом навiть посилювалася.