На нашем сайте вы можете читать онлайн «Аргідава». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Аргідава

Автор
Дата выхода
18 апреля 2017
Краткое содержание книги Аргідава, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Аргідава. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Світ сповнений таємниць. Але у своїй повсякденній марноті ми забуваємо про це. І лише у хвилини відносного спокою, десь у горах або на березі річки, нас раптом охоплює непередаване відчуття краси і гармонії навколишнього світу. І його вічної таємниці, розгадати яку навряд чи комусь дано.
Ось і нова книжка Маріанни Гончарової – по суті, перший її роман – насамперед про таємниці. Про таємниці, які зберігає в собі овіяна легендами Аргідава – старовинна фортеця на березі Дністра. І про те, що – ні, не розкрити цю таємницю, а хоча б наблизитися до неї – дано лише тому, хто приходить туди з чистим серцем і добрими намірами. До цього можна додати, що, як і всі книжки письменниці, «Аргідава» читається на одному диханні. У чому, взявши її в руки, ви легко переконаєтеся…
Аргідава читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Аргідава без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вона подумала, що це Олежик повернувся, як завжди, щось забув, прочинила дверi, насуплена, мовляв, я тут уся в трудах, а деякi… А бiля входу стояв юнак! І який юнак! Стояв, притулившись боком до стiни, руки в кишенях джинсiв, схилена до плеча голова, чудовоi бездоганноi форми голова, розумнi веселi очi та пречудова радiсна посмiшка. Просто здивування суцiльне, а не хлопець чомусь завiтав до iхнього дому. Чи то дверима помилився? Що йому треба?
– Ну? – привiталася Маруся.
– Емм… Ви… – знiтився юнак.
Тiеi ж митi до передпокою вибiгла Марусина багатолапа, багатолика, завжди радiсна подруженцiя Луша, красуня-хаскi, срiбляста бешкетниця з блакитними очима в чорнiй оправi.
– Зайди, – звелiла Маруся парубковi, – а то собака вибiжить i втече. Ми вже виплачували сусiдам за якихось рiдкiсних курей, котрих вона придушила.
– На смерть?
– Практично! Вона ж мисливець. Придушила i виклала тушки рiвненько рядочком бiля порога. А потiм всiлася хвалькувато поряд, щоб ii похвалили. Ледь не прибили дурепу таку.
– Он як? Га, собако? Було таке? Що тут про тебе говорять? Хiба це про тебе, собако? – Хлопець заусмiхався, нахилившись до Лушi.
Луна Квiн Амор, у просторiччi Луша, сiла, вирячилася ясними, майже бiлими на тлi чорноi облямiвки очима на хлопця, поводила вухами, покрутила довбешкою з боку в бiк i видала свiй цирковий номер, тобто цiлком по-людськи вимовила:
– Айлав’юмаааха.
– Що? – здивувався юнак. – Що вiн сказав?
– Це вона. Дiвчинка. Луша. Тато подарував ii менi i навчив говорити: «I love you, Masha».
– Ааа, клас! Дякую, Лушо, тепер я знаю, як звуть твою господиню! – Юнак знову широко посмiхнувся i став iще чарiвнiшим.
Почувши свое iм’я, Лушка ввiчливо i трохи навiть знiчено, сором’язливо вiдвернувши морду, подала велетенську потужну лапу. От же ж собака! Вмiе справити враження. Хлопець не стушувався, взяв лапу, потис, куртуазно вклонившись:
– А я – Гнат.
– Айлав’ю, – коротко вiдповiла Луша.









