Сатирикон. Поезії

Сама назва говорить, що вони противнi – це вплив полiтики.

Ви могли б творити зовсiм поза полiтичним контекстом?

Я й так багато творю поза полiтичним контекстом. Ось коли я пишу про Набокова, який прилетiв до мене метеликом, – то це не полiтика.

Сучасним украiнським лiтераторам варто було б iти в полiтику?

Думаю, що ми, люди старшого поколiння, вже приреченi на полiтику. До мене щодня багато людей iдуть, як до депутата на прийом, хоча я давно не в парламентi.

А молодше поколiння 50-лiтнiх – Юрiй Андрухович, Оксана Забужко – цього вже не потребуе.

Олесь Донiй, Кость Матвiенко, iхнi ровесники – це полiтики.

Чому?

Бо Украiна вже вiдбулася як держава. Вже е надiя. Я чую, що щось творче i незворотне вiдбулося з етносом.

Г

Громадська гуманiтарна рада

Коли Янукович вручав Шевченкiвську премiю Михайлу Андрусяку за його трьохтомник про УПА, то я пiдiйшов i привiтав його з тим, що вiн переступив своi межi та вручив цю премiю. Президент повинен бути президентом всiх украiнцiв – i я привiтав його з тим, що вiн став на цей шлях.

Ось чому я не вiдмовився вiд участi в Гуманiтарнiй радi. Там я буду намагатися зберегти все, що можна зберегти. Зараз е багато речей, якi треба захищати.

Якi конкретно?

Музеi в Киево-Печерськiй лаврi – це речi дорогоцiннi. Киево-Печерська лавра не повинна бути осередком тiльки релiгiйноi духовностi. Вона мае бути осередком духовностi взагалi – все ж змiнилося.

Зараз iншi релiгii, наприклад католики у Ватиканi, намагаються впускати якомога бiльше людей до своiх пам’яток.

А ми нiби намагаемося заховати те, що в нас е – Катерину Бiлокур, Марiю Приймаченко. А хай би тi, хто прийшли молитися, подивилися б i на живопис Бiлокур. А хто прийшов до Марii Приймаченко – помолилися.

Крiм музеiв, якi ще проблеми гуманiтарноi сфери бачите?

Гуманiтарна сфера не активна. Вона цiкава, але розпорошена. Я трохи знаю, що вiдбуваеться в лiтературi, малярствi, музицi, кiно. Там потрiбна концентрацiя людей. Також треба виставляти те, що маемо.

Треба пiдняти те, що лежить на поверхнi, але нiби не е основоположним, – украiнський спiв. Є прекрасний спiвак Анатолiй Мокренко. Вiн родом iз Сумщини i вже багато рокiв проводить там фестивалi народноi пiснi – шкiльнi, сiльськi, районнi.

Спiв i хори – велике багатство украiнського народу. Педагогiчний унiверситет iм. Драгоманова виношуе iдею про тезу «Заспiвае школа – заспiвае Украiна». Все це робитимуть майбутнi вчителi, якi там вчаться.