Тощо

Тощо

Іван Федорович Драч

Поет, кiносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський дiяч, полiтик, лауреат Шевченкiвськоi премii i Державноi премii СРСР, Іван Драч (нар. 1936 р.) свого часу стрiмко увiрвався в лiтературу «шiстдесятникiв» i своею оригiнальною поезiею наробив чимало галасу. В кiнематографi саме за сценарiями Драча було створено низку справдi культових фiльмiв ? «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камiнний хрест». Його поезiю добре знають i люблять не тiльки в Украiнi, а й далеко за ii межами.

У видавництвi «Фолiо» вийшли друком збiрка поетичних перекладiв i статей митця «Наближення» (2008) та збiрка поезiй «Сивим конем» (2011). До видання включено вiршi, написанi у 60?80-тi роки минулого столiття, а також поезii останнього часу, в яких чудово розкриваеться непересiчний талант поета.

Іван Драч

Тощо

Крила

(Новорiчна балада)

Через лiс-перелiс,

через море навкiс

Новий рiк для людей подарунки нiс:

Кому – шапку смушеву

кому – люльку дешеву

Кому – модернi кастети,

кому – фотоннi ракети,

Кому – солi до бараболi,

кому – три снопи вiтру в полi,

Кому – пушок на рило,

а дядьковi Кириловi – крила.

Був день як день, i раптом – непорядок,

Куфайку з-пiд лопаток – як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтiли радо,

На сонцi закипiли синi крила.

Голоднi небом, випростались туго,

Ковтали з неба сине мерехтiння,

А в дядька в серцi – туга,

А в дядька в серцi – тiнi.

(Кому – долю багряну,

кому – сонце з туману,

Кому – перса дiвочi,

кому – смерть серед ночi,

Щоб тебе доля побила,

а Кириловi, прости Господи, – крила.)

Жiнка голосила: «Люди як люди.

Їм доля маслом губи змастила.

Кому – валянки,

кому – мед од простуди,

Кому – жом у господу,

а цьому гаспиду,

прости Господи, – крила?!»

Так Кирило до тями брiв,

І, щоб мати якусь свободу,

Сокиру бруском задобрив,

І крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичi,

Насмiхалися зорi з Кирила

І, пробивши сорочку вночi,

Знов кипiли пружинистi крила.

Та Кирило з сокирою жив,

На крилах навiть розжився —

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А тi крила розкрали поети,

Щоб iх муза була не безкрила,

На тi крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.