Автохтони

Ви що, стежите за мною?

Нещодавнiй старий iз трамвая, виявляеться, сидiв за сусiднiм столиком. Чи пiдiйшов тiльки зараз? Вiн не знав. Не звернув уваги.

– Що ви! Я завжди тут обiдаю. Хоч у кого запитайте. Так я вам наполегливо раджу сочевичну юшку. Там знаете, в чому секрет? В цитриновому соку. Часник, звичайно, як завжди, еврейська кухня це любить, червона сочевиця, це червоне, червоне дай менi, ну, ви знаете. Морква, цибуля присмажена, селера, але без цитринового соку буде… прiсно, як кохання Гретхен. Так, ще кумин i кайенський перець.

Щоправда, Юзеф замiсть кайенського перцю кладе табаско, до того ж, як на мене, занадто щедро, але за такоi погоди це тiльки на краще, погодьтеся.

– Гаразд, – сказав вiн, – i сочевичну юшку.

Офiцiант пiшов, безшелесно i з великою гiднiстю. За вiкном снiг опадав великими пластiвцями, якщо дивитися на них довго, починало туманiти в головi. Вiкно, що свiтилося в домi навпроти, пливло крiзь снiг, разом зi своiм котом та геранню у горщику.

– Табаско – чужа кухня, – сказав старий суворо.

 – Але заради Колумба… Вiн був наш, ви ж знаете?

Сочевична юшка червоно-золотого кольору була й справдi доброю. Вiн так i сказав.

– Я б за таку первородство, мабуть, вiддав.

– Так, – погодився старий, – ii так iнколи й називають – суп Есава. Юзеф розумiеться на добрiй кухнi, хоча вiн, мiж нами, не еврей. І навiть його мама…

– В якоi були проблеми з рибою…

– Вiрменкою була. Нарiне. Чому всiх вiрменок звуть Нарiне, не знаете? А батько – грек. А евреiв тут практично й не залишилося.

Тiльки кухня.

Принесли начиняну шийку, накраяну пухкими рожевуватими скибами, i до неi пасмочко петрушки й ще одне – кропу. Капосний старигань навiть не робив вигляду, буцiмто соромиться зазирнути до чужоi тарiлки, навпаки, розгорнувся, витягнув охлялу шию i з деяким здивуванням сказав:

– І все ж таки навiщо Юзеф кладе туди гриби? Я йому говорив-говорив…

– Не мае бути грибiв?

– Звiсно, нi. Звiдки? Смажена цибуля, борошно i гусячий жир. Або курячий. Шкварки. Борошно, манка, це само собою.

Куряча печiнка. І ще, знаете, ранiше в курках були яйця. Всерединi. Без шкаралупи, тiльки жовтки. Але багато. Так от, iх теж туди клали. В людей було терпiння топити шкварки i виймати з курки яйця. Знiмати з курки шкiрку i зашивати ii ниточкою, знаете, як панчiшки церували модницi пiсля вiйни? Наповнювати фаршем, нiжно, дбайливо, щоби не порвалося нiде, а потiм варити пiвтори години. Пiвтори години на повiльному вогнi. Можливо, навiть на примусi.