Автохтони

Адже специ теж могли стати поплiчниками ворога, чи не так? Але специ все ж таки були корисними, i iх вилучали вибiрково. І хтось донiс на Нахмансона. Залiзниця – стратегiчний об’ект. І його взяли. І Магдалена, аби врятувати його, вiддалася одному значному чину НКВС…

Вiн зазначив про себе це старомодне – вiддалася. Не переспала, нi. Вiддалася.

– Вона була дуже гарною акторкою, дуже. Пушной, ну, цей енкавеесник, повiрив, що вона кохае його, його одного, але зобов’язання щодо першого чоловiка… ну, ви розумiете.

Словом, якщо пощастить витягти бiдолаху Нахмансона, то це буде нiбито спокутування ii зради. Вiн на той час аж нетямився вiд неi.

– Але витягти Нахмансона не вдалося?

– Нi. Його вже розстрiляли. Пiзнiше з’ясувалося, що на нього звiв наклеп товариш по службi. Хотiв зайняти його мiсце. Ну i коли виявилося, що вже нема кого рятувати, Магдалена в обличчя сказала енкавеесниковi все, що про нього думала. Що вiн iй огидний. Що вона, перед тим як лягти з ним, приймала морфiй. Що ii трусить вiд цих рук… iз задирками… вiд запаху його чобiт… його нiг…

Вона прикрила очi, пiд опуклими повiками ходили зiницi.

Тонкi нiздрi роздималися. Дуже гарна акторка, дуже.

– Це було в гримерцi, вона саме готувалася до виходу, i ось…

– Сказала все йому i вийшла спiвати партiю? Show must go on?

– Певна рiч. – Вона навiть злегка здивувалася. Круглi брови трохи пiдвелися.

Ось дивний, альтруiстичний егоiзм. Буквально хвилину тому взнала, що ii коханого чоловiка розстрiляно, кинула в обличчя кату-коханцю, що ненавидить його… І виходить на сцену спiвати.

А що вона, до речi, спiвала?

– А що вона, до речi, спiвала?

– Кармен.

Ну, звiсно. Кармен. Як же може бути щось iнше? Хозе та Гарсiа Кривий. Чудова, чудова мiзансцена.

– Звiсно, вона вийшла спiвати. Як же iнакше. Я ось усе думаю, чому вiн не вбив ii одразу, там, у гримерцi? Напевно, шок. Вийшов механiчно, механiчно увiйшов до зали, сiв у перший ряд, там була броня, для партактиву. І потiм, у мiру того, як вiн усвiдомлював, що вона просто ним скористалася, зухвало, безсоромно, що вiн занапастив свою кар’еру заради примари…

Маленькi руки, що обiймали колiно, зцiпилися сильнiше, кiсточки побiлiли.

– Так, – погодився вiн, – у цьому е гiрка iронiя. Одного единого разу виявити людянiсть i тим самим зруйнувати все свое життя.

– Там була ii донька, – руки спурхнули, знову лягли на колiна, – сидiла в партерi. Вона бачила все. Вiд початку до кiнця.