SатирикоN (Pro i contra)

Що ти хоч, те вибирай.

В паркiнсонi вже не пити,

А в альцгеймi ще солити

Можна свiжi огiрки,

Коли руки – дрижаки.

Чарку пiднесуть ще друзi,

Не розiллеться на пузi,

Спинить все засциматня,

Як нiщо вже не спиня.

Пульт отой в твоiх роках,

Але не в твоiх руках.

Не роби собi ти культу

Із дарунку цього – пульту.

А живи – як жив. Живи!

Геть дурне iз голови!..

Вiдсутнiсть нюху пiсля антибiотикiв

Нiщо менi не пахне й не смердить…

Як це жахливо! А нiщо не пахне…

Очей твоiх зарошена блакить

Мого цiлунку виболiло прагне.

Нiщо менi не пахне й не смердить.

Як це потворно! Де той лютий сморiд?

Огидитись, о як менi кортить!

Нема огиди. Зеро. О, айм сорi!

А дуб цвiте. Волоття золоте.

Як дивно пахло це густе волоття.

В минулiм все лишилось, а проте

Конвалiею дихае волосся,

Твое волосся золоте й пахке.

Ще запах чую, а сивин не видно,

Ледь стрiпуеться, буйне i легке,

В парфумах ледь смеркае ненаситно.

Полин ледь-ледь проб’еться з полину —

Його мерщiй у пащу самогону.

То, може, звiдти нюх свiй поверну —

Його я чую й чутиму до скону.

Цибуля ось врятуе. Огiрок —

Із хрону й кропу зеленава дуля.

Ось буде пострiл. Зводиться курок.

Сочисто в нiс – кума моя цибуля.

Тож все ж не одцураеться буття,

Не зашпортнусь я у своему горi.

Пробiгла внучка – як пахтить дитя.

Йде сукин син – який од нього сморiд…

Самоiдентифiкацiя

Анi штокали,

Анi какали,

Вели мову барвiнково,

Розмовляли чорноброво —

Лиш балакали.

Анi пшекали,

Анi пшикали,

Як журавлики,

Курликали.

Воловодились,

Плуганились —

Все базiкали,

Коли вже було смертельно,

Чорно нiколи…

???

Схiд – солодкий

Захiд – солоний

Дай менi солоду

З твоiх долоней

Жiнко – снiжинко

З диханням гюрзи

Ти захмели мене

Але й тверези

На терези

Я не кину життя

Солодко-солоне

Життя – не ниття

На терези

Кину долю свою

Сходе мiй Заходе

Смерть у раю

Я одраюю

У пеклi твоiм

Усе поруйную

Про все розповiм

???

Вибираю хрест iз сонцем —

Просить вибрати рiдня

Й золотюнiм волоконцем

Витись до Великодня.