Мізантроп

Фiлiнт

Що Дорiлас давно усiм набрид,

Що варить при дворi iз кожного вiн воду,

З одваги чванячись та з дiл свойого роду?

Альсест

Сказав би.

Фiлiнт

Жарти це!

Альсест

До жартiв не мастак,

Нiкого жалувать не хочу анiяк.

Зболiли очi вже, i при дворi, i в мiстi,

Звичаi бачивши гидотнi та нечистii

Бере нудьга мене, пече мене одчай,

Що наоколо люд зiпсований украй,

Що всюди, де поткнусь, – брехня, лукавство, зрада,

Та пiдступи бридкi, та лестощiв принада.

Несила! Гнiв кипить! Я весь немов горю

І цiлий свiт ладен покликати на прю.

Фiлiнт

Занадто ви вдались, фiлософе, в досаду,

На все озлившися i смiшно, i без ладу.

Братiв ми з вами тих нагадуем тепер,

Що в «Школi для мужiв» намалював Мольер…

Там…

Альсест

А, лишiть своi безглуздi порiвняння!

Фiлiнт

Та нi-бо, – ви своi покиньте нарiкання.

Чи ж переробите натуру ви людську?

А як одвертiсть вам припала до смаку, —

Скажу, не криючись: з химери цеi всюди

Плечима знизувать i кпити будуть люди,

А хiть до осудiв нестримана така

Вам тiльки дасть iм’я смiшного дивака.

Альсест

То й добре, лихома! Я радий цьому, радий!

Чого ж хотiти ще з мерзенноi громади?

Та тiльки гнiв мене несвiтський би схопив.

Коли б розумного я слави в них зажив.

Фiлiнт

Виходить – ворог ви всьому земному роду?

Альсест

Так, я ненавидячу безмiрно цю породу!

Фiлiнт

Скажiть: невже-таки мiж смертними всiма

На жаднi винятки i мiсця вже нема?

Запевне, е й тепер особи, гiднi шани…

Hi! Осоружнi всi, на кого око гляне:

Однi – що у грiхах купаються бридких,

А тi – що ставляться поблажливо до них.

Того шляхетного обурення не мавши.

Що вчинки нам лихi будити мають завше.

Ну, от негiдник той, що я суджуся з ним!

Таже дiла його вiдомi добре всiм.

Хоч маска на виду, але й з-пiд маски знати.

Що може кожного вiн зрадити, продати.

Вимовнi погляди i солодощi слiв

Хiба наiвних лиш одурять новакiв.

Всiм знаний вискочень, шахрай над шахраями.

У панство брудними пропхався вiн шляхами, —

І знавши, за яку придбав собi цiну

Тепленьке мiсце вiн i розкiш голосну.

Честь ображаеться, сумлiння червонiв.

Складiть позаочi, якi лиш на землi е,

Па нього прикладки, поганцем назовiть.

Назвiть дурисвiтом, – нiхто не захистить.

Бо шану мае вiн облудну i нiкчемну.

А гляньте, як усi його вiтають чемно.