Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

І чекаеш ще однiеi незаслуженоi перемоги?

Ти ще не розумiеш, що накоiв!

І що чекае Украiну пiсля тебе…

Ми одвертаемось вiд тебе.

«Що за мана? Циганський туман! Марево. Змiщення реальностей вiд втоми i безсоння! Одур. Чортiвня якась!

Покрова вiдчитуе мене, як школяра за кепську поведiнку!

Не моя! Моя цього не робитиме. Вона ж – явленая. Не розпiкатиме мене докорами. Вона була зi мною три останнi роки. Я молився до неi.

Бiльшого зробити не змiг би нiхто.

Янаконда? Не смiшiться, Покрово. Не берiть грiха на душу. На вашу Пречисту Душу. Не берiть.

Дурницi! Причулося це все – нерви напруженi, аж дзвенять. Галюцинацii. Видиво.

Пройтися б заснiженою територiею дачi iз промерзлими до корiння соснами. Хоч трiшки пожити звичайним, простим людським буттям. Замерзнути в ноги i вуха. Мати зашпори. Вбiгти до хати i випити келишок зiгрiтого в долонях коньяку.

Не можна! Ця нiч не для прогулянок!

Що вiд мене хоче Покрова?

Покаяння?

Мабуть, ii переманила на свiй бiк Янка? Невже покровителька Украiни, Пресвята Богоматiр Марiя могла так вчинити? У той день, коли вирiшуеться доля Украiни на кiлька десятилiть вперед?»

Пронизливо задзеленчав внутрiшнiй.

Охорона. Що там скоiлося?

– Приiхала, пане Президенте, Людмила Карпiвна. Просить, пане Президенте, щоб термiново прийняли. Що накажете, пане Президенте? Ви е? Чи вiдсутнi? Вашу машину в гаражi вона, пане Президенте, бачила.

– Впустiть! – Вiн зиркнув у велике, з рiзьбленою оправою дзеркало, стрiпнув чубом, на який нiби сипонуло борошном. Красивий, тiльки занадто блiдий. Виснажений важкою президентською працею. Але вродливий. Правда, занадто втомлений, але видно, що – Президент держави. Пiсля перемоги вiдпочину – i все пройде. І Покрова знову прихилиться до мене.

Байдуже, без насолоди ковтнув «Hennessy ХО» з вже охололою кавою.

Пiдкинув дров до камiна, хоч той знову ледве тлiв, одкашлюючись димом.

Ще раз зазирнув у дзеркало. Усмiхнувся до себе, дзеркального. Рiзким рухом скинув нiжно-помаранчеву сорочку. Пiдiйшов до шафи, з якоi визирнуло кiлька десяткiв вишиванок. Довго шукав у глибинi гардеробу сорочку, вишиту незрячою вишивальницею iз далекого присiлка Космача i освячену в найстарiшiй космацькiй церквi.