Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

Я хутенько видоiла нашу теплу Майку. Їi пругкi, теплi дiйки в долонях чомусь вперше так зворушували мене, що я заплющувала очi i затамовувала подих. Не розумiла, що сталося зi мною чи з Майкою…

Накрила марлею дiйницю. Напружила крила i полетiла до ставка. Павлика вже там не було. Тiльки бiлiв лiфчик на вершечку копицi. Та йшли кудись розкиданi по березi моi стоптанi сандалики. Опустилася на столочене нашими тiлами сiно. Воно було навiть не теплим, а – гарячим, тому на нього не сiла роса.

Це мiсце я не забуду нiколи. Приходитиму сюди навiть узимку. Тiльки я знатиму, що значить для мене оцей п’ятачок Городищ…

Згребла жмутик гарячого сiна, запхнула його за пазуху i полетiла до нашого дворища. А ну ж бо занесу йому теплого молока вiд Майки. Вiн же, мабуть, натомився зi мною, нетямущою. Налила глечик по вiнця i понесла. На ганку зустрiла свою вчительку, його маму Оксану Василiвну, що мила ноги в полiетиленовiй мисцi.

– Славна дитина. Павло пiшов iз хлопцями на танцi до клубу. Повернеться пiзно – молочка свiжого нап’еться… Здогадаеться, що Насточка йому принесла…»

«Онiмiлим я повернув мову. Видав необхiднi укази. Тепер нiхто ii в них не забере, не зiрве з уст! Моi укази стоять на сторожi, як воiни-русичi. Все! Украiнська мова належить украiнцям. Я змусив чиновникiв заговорити нею. Свята Покрово! Чуеш? Ти не знаеш наших проблем. Ти дивишся на них звисока, а ми тут, на землi украiнськiй.

Тому несправедливо дорiкаеш менi. Першому. Украiнському.

Новоявлений Валуев хай бавить дiтей у Пензенськiй губернii. А вкритий плiснявою привид бiльшовицького минулого Симченко хай пакуе чемодани на московський поiзд. Я вилiкував украiнцiв вiд амнезii, повернув iм нацiональну пам’ять. Теж назавжди! Продемонстрував, яким саме мае бути украiнський Президент. Тому й не переживаю за результат виборiв.

Випити б калинового чаю з мумiе i заснути.

І прокинутися новим Президентом. Я пiдготував народ до того, щоб голосував за патрiота, а не за космополiта Алiгатора чи за вершницю, що намагаеться вискочити на непiдкованого украiнського лошачка породи «нацiоналiст».

І не за напiвосвiченого, недорiкуватого Алiгатора.

Але й не за лукаву i реактивну Янаконду.

Інших не беру до уваги.

Зелепухи.

Вигризки!

Полiтичнi блазнi.