Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

Попереднi данi голосування у вiйськах невтiшнi: Яна та Артур обiйшли усiх. Я – на п’ятому.

Армiя – це ще не Украiна! То бiльше, я з трiском турнув попереднього, Яниного мiнiстра. Вiн не вiддав моему синовi шiсть гектарiв землi i порожнi казарми розформованоi частини в Одесi. Сам син Президента приходив до нього, а воно сказало: «Якби це мое майно – я б тобi подарував. А воно – державне. Не можу. Так i передайте своему татовi». Здаеться, так вiн сказав. Синовi Президента. Воно не може, бачите. То який же ти мiнiстр, якщо не можеш вирiшити такоi дрiбницi? Хотiв заробити собi полiтичний капiталець.

Не вдалося. Ми цю iсторiю перевели в режим «шепоту». А новий мiнiстр не встиг «розкрутити» армiю пiд мене, першого патрiота при владi.

Нi, пiсля перемоги треба все радикально мiняти. Мiнiстри в урядi – сiрi i злодiйкуватi. Президентська вертикаль – некерована. Все це результат моiх генетичних нацiональних рис – доброти i довiрливiстi.

Мiняти! Мiняти все пiсля перемоги. Якщо перемагаю в першому турi, то починаю вже завтра.

Мiняти! У мене е воля! Вистачить на всiх!

Чуеш, свята Оранто! Є! І вистачить на всiх!

– Ти ж це казав ще до коронацii. З усiх амвонiв…

Обiцяв народовi рiзкi рiшення, радикальнi заходи:

Заповнити тюрми злодiями.

Взяти пiд контроль скоробагатькiв.

Припинити полiтичнi сварки мiж своiми, патрiотами.

Зробити одну помiсну церкву в Украiнi.

Офiцiйно позначити кордони держави.

Зробити вiйсько професiйним, щоб знову не виходили пiд Крути юнi лiцеiсти i поети.

Вступити до Європейського товариства.

Ну, не вдалося, не вистачило часу, всього п’ять рокiв… А головне – мое бездарне, малоросiйське оточення… Постiйнi зради… Янаконда…

– А хто тобi iх добирав?

Та замало в Украiнi чесних, патрiотичних людей, Покровонько. Дуже мало, Оранто. Ой, як мало! Грузинський президент, мiй друг Нодар, по закордонах визбируе собi урядовцiв, а я мушу набирати зi своiх, тутешнiх.

– Чого тобi ще не вистачило, Президенте?

Та годi.

Годi дошкуляти менi в таку годину! Чекаемо результату. Все виправимо. Буде ще п’ять рокiв, Пресвятая Богородице. Ти тiльки не виховуй нас, а поможи i спаси…»

Попросив, щоб обслуга принесла бутерброди з чорною iкрою та сiльським маслом i мороженого сала з часником. Дiстав з бару нову пляшку, налив на денце келишка, став перед дзеркалом:

– За тебе, Президенте! За тебе в другiй каденцii, де допишеш украiнську iсторiю власною рукою.