Найдовша ніч Президента. Лягти!!! Суд іде…

Не райком комсомолу, а голова колгоспу iз сусiдньоi Городкiвки (його виключили з партii за те, що насипав посеред села курган жертвам голоду тридцять третього) – заплатив за «княгинене плаття», туфлi, панчохи, за дорогу до Вiнницi, за готель, i я таки поiхала на обласний конкурс красивих комсомолок.

Перемогла дочка заступника голови облвиконкому, але менi дiстався приз глядацьких симпатiй. Про це гримiв увесь район, а найбiльше – Городища i наша школа.

Павло гордився мною i палко цiлував уста, шию, вуха, руки бiля скутого кригою ставка i нашоi заснiженоi копицi сiна.

Ми мерзли i неохоче розходилися по домiвках.

Та одного разу таки ризикнули… в моiй хатi, посеред дня, коли мама понесла пошту на далекий куток.

Як я проклинатиму потiм цей день! Як ненавидiтиму! Не день, а кара Божа!

Нi, Господи, прости менi. Не проклинаю! Нi! Не вiзьму грiха на душу!

Ще у квiтнi я iздила в училище на попередню спiвбесiду. Директор був членом журi конкурсу красивих комсомолок у Вiнницi, вiдразу впiзнав, напоiв чаем з цукерками, покликав викладачiв, назвав мене «вiце-красунею областi серед комсомолок».

Я вiдчувала погляди молодих викладачiв на моему тiлi. Однi погляди погладжували мене, а iншi – пощипували. Ідiть пiд три вiтри! Я ношу дитя вiд мого любого Павлуня! Належу тiльки йому одному!»

«Указом про Ватажка я здорово наступив на Янку. Хай тепер доганяе i жалить свiй власний хвiст. Захiднякiв i схiдних патрiотiв прихилив цим указом до своiх грудей. Генiальний хiд! Най тепер викручуеться, сичить.

Удару завдано вчасно.

Побоiться вiдкрито пiдтримати указ, бо пiдiграе Президентовi, авторовi смiливого рiшення, i втратить голоси на сходi та в центрi. А виступить проти – пролiтае в галичан. Я пришпилив ii.

Унiкальний винахiд! Чотири мiльйони голосiв на мою користь, вже в урнi!

Герой, Ідеолог Незалежностi – проти Янаконди. Хай попрацюе на Украiну ще раз. Потрудися, друже! Воно воздасться.

З поверненням iз небуття! Я тебе воскресив, то пiдстав плече i менi… Навiть Покрова пiдтримуе.

Заступниця украiнцiв перед Богом.

І ти, Юрку! Бойовий партизан, потрудись також! На Украiну!

Я вас, Ідеолога i Ватажка, витягнув iз того свiту. Визнав офiцiйно Героями, то потрудiться на рiдну Украiну.

Пiсля вас такого, як я, при владi в Украiнi ще не було.

Якщо, не дай Господи, програю, то все зроблене вами i мною пропаде пропадом. Навiть Покрова нiчого не врятуе. Тому менi треба ще п’ять рокiв.