Руденька

– Я можу пересiсти…

– Навiщо? Головне, щоб тобi було зручно. Все iнше сьогоднi не важливе.

– Гаразд. – Мене не надто хвилювало мое мiсце за столом.

– Звiдки в тебе шрам пiд носом? – Вiн знову «завiв своеi».

– Впала, – тихо сказала я знiяковiвши.

– Скiльки тобi було рокiв? – Вiн вдивлявся у мiй маленький шрам.

– Вiсiм… нi, дев’ять. Я просто йшла i впала… на рiвному мiсцi. Мене привели додому, все обличчя заюшене, менi все здавалося червоним… Бiдолашна моя мама! Я мiсяць сидiла вдома, не могла ходити до школи, не грала в тенiс.

– Нi… не дуже. – Вiн жодного разу навiть не глянув у меню. – Мене цiкавить усе, що пов’язане з тобою.

– Це не единий шрам на моему тiлi. У мене iх багато. Один з них – у формi значка «мерседес». Вiн величезний, але я його не прибираю. Це нагадування про те, чого варте мое життя i скiльки людей за нього боролися.

– Я хочу знати про тебе все. Зможеш розповiсти менi, що з тобою сталося? Чому ти не мружишся, коли дивишся на сонце? Що ти любиш? Що ненавидиш?

– Не знаю… я спробую… я нiколи не розповiдала цю iсторiю вiд початку до кiнця… не знаю, з чого почати… Я ненавиджу бiлi стелi й завивання сирени. Коли я ходжу до тренажерного залу… я не можу робити вправи, лежачи на спинi… тому що практично у всiх спортзалах бiлi навiснi стелi… i лампи… Щоразу, коли я лягаю на лавку i бачу цю стелю, менi хочеться покликати на помiч… як тодi… Бiлi стелi асоцiюються у мене зi смертю… Я пам’ятаю приватний лiтак i чоловiка, який забрав у мене соковите зелене яблуко… i зловiсний звук… хрускiт яскраво-зеленого яблука – цей чоловiк жадiбно зжирав його на моiх очах, а я нiчого не могла з цим удiяти… я не могла повернути собi свое яблуко, а менi так хотiлося… Я пам’ятаю, як розревiлася, коли вперше побачила сонце… Всi пасажири цього рейсу хотiли до мене доторкнутися i бажали менi успiху… пам’ятаю гаряче повiтря Єрусалима… Париж зводив мене з розуму… Моя остання нiч… я згадувала запах лондонського дощу i шукала клаптик паперу… пам’ятаю, як вiн обiймав мене востанне в аеропорту… моi останнi слова «I have your word»[7 - Ви дали менi слово (англ.