Сліди на піску

, яке вп’ялося несамовитою синявою в блiдо-голубий океан неба, ставши його оком на забутiй Богом землi, й горяни, якi згодом заселили безлюдне бескеття, назвали озеро Несамовитим. Мойсей, подарувавши людям життя та зуваживши свою мiсiю сповненою, ще довго вдивлявся, як прудка вода, яку назвав Прутом, пробивае собi крiзь гори каньйон, а коли шалений потiк вихопився нарештi з тiснин до каскадiв пiд Горганами й прогримiв водоспадом на низовину, ставши враз сумирною рiкою, Пророк перебрiв Несамовите озеро i зник у вiчностi.

У цьому каньйонi, що, обминаючи Ворохту, тягнеться вiд пiднiжжя Говерли аж до Яремчi й подекуди розкришуеться на колючу рiнь, дозволяючи рiцi розширитись i на мить угамувати свiй стрiмкий бiг, щоб потiм знову втиснутися мiж нездоланнi кам’янi брили й заревiти в тiснинi, – на необшустаному дикому зарiнку, звiдки видно Чорногору з важкою банею Говерли, я розклав намет i до заходу сонця вклав своiх дiтлахiв, стомлених денним сходженням на карпатський хребет, у спальнi мiшки, а сам, спершись на мосянжову бартку, сидiв на каменi i, вслухаючись у шум та плюскiт Пруту, думав про вiчнiсть цих гiр i рiк та про свою короткочаснiсть.

Цю бартку з розплесканим обушком i загнутою буквою «р» головкою я побачив колись у знаного у Львовi колекцiонера: вона непримiтно лежала на поличцi поруч з пiдковами, бляшками з кiнських хомутiв, рiзьбленими веретенами, люльками, кресалами та ще якимось побутовим причандаллям; я похапливо сягнув рукою, взяв келеп i довго приглядався до розмаiтих на ньому узорiв, рисок, кружалець, що нагадували солярнi знаки; обушок бартки був добре стовчений, видно, побував на рiзних роботах у колишнього власника, а ще й не знати: може, цей келеп був колись власнiстю якогось мольфара, котрий вiдвертав ним градовi тучi; колекцiонер про таке, певно, не здогадувався, бо ж був, як видно, зовсiм байдужий до експоната, а втiм, до побутових знарядь вiн явно не мав особливих зацiкавлень: стiни його домашнього музею були завiшанi бойовими топiрцями розмаiтих конфiгурацiй на iнкрустованих перламутром держаках, тож мосянжова бартка, очевидно, здавалась йому нiчим iншим, як молотком, уживаним для хатнiх потреб, – i вiн сказав:

– Якщо вам ця рiч сподобалася, я мiг би ii вимiняти, примiром, на двадцять космацьких писанок.