Із Вариної біографії

– Ти менi гляди, Варко, – сказала колись широкозада бублешниця, побачивши Варю за iлюстрацiями «Огонька». – Гляди менi, щоб цi журнали не призвели тебе до мечтанiя.

– Ви, мамо, вiчно натякаете на щось, – кинула незадоволено Варя. – Як самi були молодi, то тiльки й знали, що до хлопцiв… Одчепiться вiд мене!

– До хлопцiв, кажеш? – здивовано промовила бублешниця. – Ну й падлюка ж ти, Варко!.. Ну й виродок! Ач, куди вже закидае: до хлопцiв! Гляди менi, щоб за цi твоi раннi слова не вибила я тебе цiею ось кочергою.

– Ти, того… не дуже, – вставив свое слово i Трохим Климентович – персона з малоросiйськоi комедii. – Щоб, значить, як мати каже…

На цьому розмову й було скiнчено. Ярина Федорiвна взяла собi в голову, що Варя не така вже маленька дiвчина, як це iй здавалося. Ярина Федорiвна подумала, що Варя пiшла саме в неi, а не в батька (бублешницi теж з 14 рокiв закортiло до хлопцiв), а Варя подумала, що iй i справдi не варто на фронт iти, коли прапорщик може й сам у Богодухiв приiхати.

Словом, Варя не сперечалася.

Але коли Варя чотирнадцяти рокiв тiльки мрiяла про вищеназваних прапорщикiв з золотими погонами, то сiмнадцяти вона вже ходила з ними по алеях богодухiвського скверу – того скверу, що його мiсцевi баришнi називали чомусь «шквирею».

Гуляти, до речi, було страшенно весело: по-перше, тодi якраз трапилась революцiя i були рiзнi веселi гулянки, по-друге, Ярина Федорiвна вже прямо порадила Варi, щоб вона не дуже гавила i, коли пiдвернеться порядна людина, поспiшила «закрутити любов». От що сказала Ярина Федорiвна в 1917-му.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

litres.ru/mikola-hviloviy-8345444/z-varino-b-ograf/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.