Україна чи Малоросія

Не зрозумiло тiльки, чому вона так стривожила славнозвiсного марксиста Юринця, який одразу розганяеться на кiлька статей. А тому раптом починае самознищуватися Хвиля, що вона «мае глибокi корiння в розвитковi економiчних, соцiальних i нацiональних особливостей Украiни». Виходить, це зовсiм не картонна гiгантомахiя? Так точно, теж зовсiм несподiвано починае вiдступати i Юринець, бо в нiй зiбрано багато «шкiдливих для дiла пролетарськоi культури закликiв». Значить, не «картонна»? Не картонна. Не «дерев’яна»? Не дерев’яна.

От тобi й храм Дiани: так ненароком i зарапортуватись можна.

Проте нашi наполеони i самi це знають. Дерево й картон для стилiзацii: мовляв, не догадайся, чому пишу такi величезнi пiдвали в центральному органi партii. Історик всесвiтньоi лiтератури, Володимир Юринець, очевидно, ще не забув, як картонний меч Рейхлiна викликав у свiй час велику боротьбу мiж гуманiстами й обскурантами. Справа, значить, не в тому, що наш сьогоднiшнiй лiтературний рух не заслуговуе уваги, а справа, так би мовити, навпаки: вiн не тiльки стривожив наше суспiльство, бiльше того, деякi iгноранти його встигли вже fidem de foro tollere – загубити громадський кредит.

Звичайно, цей неприемний бiк «картонноi» медалi не мiг не турбувати наших друзiв. От чому Юринець поспiшив зробити екскурс в iсторичнi аналогii, а Хвиля, що йому страшенно бракуе Юринцевоi всесвiтньоi начитаностi, звар’iрував деякi мiсця зi своеi нещодавно випущеноi[4 - Здаеться, единоi.] популярноi брошурки про украiнськi «широкi можливостi».

Словом, надiвши професорськi окуляри, вченi марксисти почали аналiзувати ситуацiю i шукати соцiально-економiчного корiння.

Як i треба було чекати, Хвиля, за прикладом «вчених» з клубу мiстера Пiквiка, перш за все сказав декiлька надзвичайно серйозних i виключно нечуваних фраз про диференцiацiю, мiжнародний капiтал i сiльське господарство. Закiнчив вiн свiй аналiз такою оригiнальною мораллю: «Не слiд верзти всякi нiсенiтницi в розмовах i полiтицi». Але, гадаючи, що сентенцiю хтось обов’язково вiзьме пiд сумнiв, професор присвятив iй спецiальний роздiл пiд пiквiкською красномовною назвою «Боротьба за iдеологiчну цитадель».

Словом, вiд одного аналiзу нам поки що – пробачте за рiзкiсть – не холодно й не душно. Очевидно, i читачi почували себе точнiсiнько так же.

Юринця вивезла всесвiтня начитанiсть, i вiн вирiшив пiти на шлях iсторичних аналогiй. Перш за все порiвняв нас з молодогегельянством i, щодо останнього, тут же навiв убiйчу цитату з Маркса.