Скривджені й нескривджені

Скривдженi й нескривдженi

Іван Нечуй-Левицький

ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1

«Скривдженi й нескривдженi» Івана Нечуя-Левицького – твiр, жанрово визначений автором як «легенда iндуська»***. У творi присутнi мiфологiчнi персонажi, фантастичний сюжет доповнений соцiально-психологiчними елементами. Перу автора належать також й iншi твори, зокрема, «Киiвськi прохачi», «Без пуття» та iн.

Іван Нечуй-Левицький

СКРИВДЖЕНІ Й НЕСКРИВДЖЕНІ

Легенда iндуська

I

Був пишний майський вечiр.

Сонце заходило за сизу легеньку хмарку й неначе обвело ii навкруги золотим, лиснячим обручиком. Сине небо було прозоре та глибоке, неначе вода коло берега в морi. На небi подекуди плавали бiлi хмарки, як бiлi лебедi, i неначе гралися й розкошували в темному повiтрi. Небо на заходi неначе смiялось, помальоване делiкатними веселими фарбами. Покроплена майським дощиком земля нiби дихала пахощами весняних майських квiток. Якась делiкатна, нiби дiвоча, краса була розлита в тих пишних та делiкатних бiлих, опалових, синiх та рожевих фарбах та сутiнках неба. Зiрниця зiйшла на небо й нiби гуляла по рожевих хмарах. Тихий рожевий свiт обливав ii чудове, матово-бiле лице та руки, одслоненi до плечей, неначе виточенi з слоновоi костi. Великi чорнi очi блищали, як зорi. Чорнi густi коси вилися локонами по бiлих плечах. На головi в неi блищала гiрлянда з троянд. Ясно-зелена сукня спускалася на хмари i була вся повита пишними гiрляндами та букетами з рож та нарцисiв. Зiрниця тихо ступала по хмарках бiлими нiжками, i за слiдом ii нiг хмари вкривались неначе рожами та бiлими лелiями.

Саме в той час з пiвдня небо почорнiло, неначе з неба до самоi землi впала завiса з темно-сизого сукна. Над тiею темною завiсою несподiвано висунувся на небо довгий, блiдо-сизий гребiнь хмар, нiби верхи високих гiр несподiвано виросли з землi i гордо пiднялись в ясне небо. Сонце кинуло замираючi промiння. Довгий гребiнь зачервонiв, як червона мiдь, подекуди облита кров'ю.

Верхи хмар запалали пекельним свiтом. Над хмарами спахнула веселка i увiгналась в середину неба гострим кiнцем. На чорному фонi неба заблищали стрiлами блискавки; загуркотiв в хмарах грiм. На хмарах з'явився чорний баский кiнь з огняними очима. На конi сидiв Іван Громовик в червоному убраннi. Його гарне смугляве лице свiтилось червонястим одлиском од хмар. Щоки аж палали рум'янцем. Великi блискучi очi сипали нiби iскрами. Іван Громовик катав конем по хмарах.