На нашем сайте вы можете читать онлайн «Осінні узори». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Осінні узори
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
17 мая 2016
Краткое содержание книги Осінні узори, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Осінні узори. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
«Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.
Осінні узори читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Осінні узори без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пройдуть роки, а вiн стоятиме на сторожi рiдних полiв, дивитись буде на чисте небо, чи не буриться де гроза на обрii, чи не заскиглить де перед бурею, черкаючи крилом чисту воду, бiлокрила чайка…
1958
На порозi
Володька в цьому роцi помiтно змiнився. Це завважили спочатку вчителi, а потiм i однокласники. Максим Іванович, директор, не без гордостi зазначив на педрадi, що змiна в поведiнцi Володi Зайця – результат його копiткоi працi. Старенька вчителька Олена Григорiвна вбачала зовсiм iншi причини, але мовчала, тiльки часом заперечливо похитувала головою.
– Так, саме так, шановна Олено Григорiвно. Ви не хитайте головою. В позаминулому роцi вiн був у Козубенка. Вилiтали шибки, а на цвяшки, вбитi в парти i стiльцi, сiдали не тiльки учнi, а й сам Іван Іванович деколи приземлявся. У минулому роцi, у восьмому класi, вiн був у вас. Виключали? Виключали.
– Я, Максиме Івановичу, нiколи не була за те, щоб виключати. Вiн здiбний учень. Це вже, дозвольте сказати, ви…
– Та-ак! Дозвольте сказати! Дозвольте сказати, що ви тiльки й знали – обороняти. А що зробили конкретно? В цьому роцi я особисто ним зайнявся. І от – результати.
Але Олена Григорiвна далi ледь помiтно похитувала головою, i тепла усмiшка, як при згадцi про дорослого сина, поглиблювала старечi зморшки на ii обличчi.
Деякi однокласники були явно незадоволенi Володькою. Ще пiвроку тому вони вважали його своiм ватажком. Досить було йому кивнути пальцем, як вони готовi були до чергового бешкету. Або виходили на вулицю, ставали гуртом i показували пальцями вгору, поки довкола не збирався натовп, або влаштовували чергу бiля якогось магазину, протягали тоненький дрiт перед класними дверима, а то й набивали в парти цвяшкiв. А тепер нi Юрковi, нi Васильковi не вдавалися пустощi.
І вiд цього Володi було прикро. Вiн сам не знав, чому йому вiдхотiлося пустувати. І взагалi, багато дечого не мiг зрозумiти. То голос почав йому зриватися, то появився раптом бас, а на обличчi почав рости мох.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Осінні узори, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
Другие книги автора
Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Роман Іваничук! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.
Похожие книги
