Осінні узори

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Осінні узори». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов

0 мнений

4 чтения

Автор

Роман Іваничук

Жанр

Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература

Дата выхода

17 мая 2016

Читать книгу

Краткое содержание книги Осінні узори, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Осінні узори. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

Описание книги

Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.

«Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.

Осінні узори читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Осінні узори без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт

Размер шрифта

Межстрочный интервал

↓

↑

Сбросить

Гаврило вже обiгрiвся, розстебнув куртку, матове свiтло iз завiяних шибок блiдо лягло на дрiбно списаний листок, застигли Марiiнi зволоженi очi. Гаврило читав листа вiд дочки Аннички, яка першою вибавилася в цiй хатi.

Слухае баба Марiя, а лист довгий-предовгий, то такий лист, що в одному написаному словi – цiлих тисячу, за одну хвилину Гаврилового читання пробiгають роки. То дуже довгий лист.

«Я одна у вас, мамо, i не знаю…»

Одна, певно, що одна… Я ж не вiддавалася пiсля того, як твого тата полiцаi забили за тютюн.

За десять стеблин бакуну, що викохав за хатою, бо на монопольний грошей не було (вiчно тих грошей нема в хлопа, чого воно так?), за тих десять стебел, Боженьку милий, злупцювали його отут, на подвiр’i, як шкiдливого пса, i пiшли. А вiн похирляв з рiк, вже й курити не хотiв, та й умер. То-м не вiддавалася бiльше, бо нiхто не хапав бiдну, та й не дуже показну, а не гуляла зроду, то певно, що мусиш одна в мене бути…

«І не знаю, що вас там у горах тримае…»

Якби то хто знав, дитино, що за сила тримае гуцула в горах? Зiйде на доли – хлiба там дунаем i рук до нього завжди треба, а вiн подивиться, поробить, огузок зерна на плечi та й далi на свое камiння, на кряжi – овець глядiти, лiс рубати, пiсню спiвати i дивитися в небо…

«Ну, колись бiда була в людей, то й ви…»

Як у людей, то й у мене, донько.

Бо всi пiд одним небом живемо, то й мусимо дiлитися лихом, а чи щастям. Тодi кожен мав свого до нового, а в нас таки легше. Чоловiка мого давно не стало, жаль притупився, а в iнших – як свiжа рана: того в Нiмеччину вивезли, другого тут-таки замордували, той потiм на вiйну пiшов, i лише карточку по ньому прислали, а деякi отут такого наробили, що нiхто не знав, куди дiватись… Юлина, зведениця, хто б сподiвався – схрон у ii стодолi знайшли, порожнiй уже.

За то й засудили. А Настуньку я взяла, бо маленька була. Дозволили взяти. Якi там у Юлини ще грiхи були – не знаю, але дитина – що воно винно? А ти вже на той час високi школи закiнчила, вiддалася, жити ви почали добре – одне лише, що з першою моею внучкою бiдували трiшки.

Але там у вас i ясла, i садочки, а тут цього не було, пропала б тодi Настунька, то я не могла iнакше…

«Потiм… ви якiсь дивнi, мамо. Що вас примусило другу дитину брати – з хати, вiд батькiв?»

Бог вiдае, Анничко… Є щось таке в серцi людини – вiк про нього не знаеш, а воно, диви, та й обiзветься раптом у грудях i скаже тобi: «Так мусиш зробити».

Дальше

Мнения

Еще нет комментариев о книге Осінні узори, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Другие книги автора

Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Роман Іваничук! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.