На нашем сайте вы можете читать онлайн «Осінні узори». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Осінні узори

Автор
Дата выхода
17 мая 2016
Краткое содержание книги Осінні узори, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Осінні узори. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
«Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.
Осінні узори читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Осінні узори без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Коли берусь за нову роботу, то спочатку нипаю поглядом по книжках, щось шукаю i чогось нiяк не знаходжу, серджуся i раптом таки знаходжу ту найпотрiбнiшу менi книжку, найпотрiбнiшу для старту й ловлю якусь думку, з якоi можна видобути свою, нову; моя власна книжка, мною написана, котра стоiть на полицi в чужiй бiблiотецi, – наче вже не моя, дивлюся на них спокiйно, без емоцiй, а от тi моi, якi залишились удома – я iх страшенно люблю й дивуюся, як я мiг так багато написати, чей я не був аж такий працьовитий, як Грушевський чи Франко, а з моiх сучасникiв Валерiй Шевчук, я ж багато часу вiддавав для побуту, нi – часу не марнував, але й не сидiв весь час за столом над папером, як анахорет…
Час не марнуеться нiколи, щось вiдкладаеться, збираеться, а потiм вибухае, коли назбируеться того матерiалу, як пороху в бочцi, i воно мусить вибухнути… А щодо чужих бiблiотек – то часом зваблюе якась книжка i так хочеться ii вкрасти, та я не крав книжок нiколи.
Книги е моiм життям й основою фiзичного iснування, я тiшуся, коли виходять книжки моiх товаришiв, бо всяка добра книжка – то внесок у нашу культуру; i дуже сумую, якщо книжка написана, а автор не може ii видати, а ще бiльше смутку, коли здiбний автор з якихось причин не пише; а чи не жура, коли виходять книжки поганi, якi псують смаки читачам… Якби я був мiнiстром освiти чи культури, то запровадив би анонiмне рецензування книжок, якi пропонують до видання, однак тут знову чигала б небезпека наближення до цензури.









