На нашем сайте вы можете читать онлайн «Осінні узори». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Осінні узори

Автор
Дата выхода
17 мая 2016
Краткое содержание книги Осінні узори, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Осінні узори. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (нар. 1929 р.) – відомий український письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. У доробку патріарха української історичної романістики двадцять історичних романів, якими він намагається, за його висловом, «внести дрібку своєї праці для збереження й повернення історичної пам’яті в народі», служити йому «мечем і мислію». Художнє слово стало для Романа Іваничука саме такою зброєю.
«Осінні узори» – це книжка про звичайних людей, добірка новел і оповідань, написаних у різні роки, з сюжетами, вихопленими просто з життя. Це своєрідна сповідь письменника-життєлюба, літописця не тільки сивої давнини, але й своєї епохи. В його творах можна знайти атмосферу, настрій, образи, запахи й смаки улюблених міст і місць, як вони закарбувалися у пам’яті автора. Тут є все – радість, печаль, краса, усмішка, кохання, надія і сміх. А головне – в оповідках (як їх називає автор) є мудрість. Справжня мудрість бачити світло навіть у сутінках і віддавати любов беззастережно і чесно. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока – і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.
Осінні узори читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Осінні узори без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Але Роман Іваничук таки заслуговуе визнання, i нiчого не означають сьогоднiшнi малi тиражi, брак всеукраiнського розголосу чи брак рецензiй, друкованих фахових вiдгукiв, критичних й аналiтичних статей, на що так гiрко i майже з дiтвацькою безпосереднiстю скаржиться Іваничук. Це все нiчого не означае: сенс твору в ньому самому, а не у роздумах про цей твiр, i до цього треба звикати.
В одному з безконечних iнтерв’ю (а може, то була одна iз безконечних балачок i суперечок) я запитала, коли Іваничук почувався щасливiшим – у часи стотисячних тиражiв i стотисячного розголосу, чи тепер, коли бракуе можливостi видавати книжки, коли доводиться шукати спонсорiв i сподiватися бодай на одну фахову рецензiю? Звичайно, це була собi така дрiбненька провокацiя, бо я почула у вiдповiдь те саме, що й сподiвалася почути (жаль, але писаний текст не може передати характерноi iваничукiвськоi iнтонацii, я завше про це думаю пiд час газетярських iнтерв’ю): «Не можна ставити такi запитання.
Вiн може писати завжди, не вдаючись до якоiсь там самоцензури чи фiгури замовчування. Яка там самоцензура, коли можна писати все?! Іваничук часто йшов на ризик у лiтературi, державна незалежнiсть вважае вiн, подарувала нам незалежнiсть особисту, зокрема йому, як письменниковi й громадянину. Вiн вiльний, вiн абсолютно вiльний.
Але це неправда, маю охоту заперечити, хоча знаю, що наражаюсь на чергову суперечку.









