Бікфордів світ

Прапор зняв?

– Так. І куди його тепер?

– Загорни у що-небудь i завжди май при собi!

– Послухай! – доброзичливо заговорив рудий. – Може, ти менi все-таки скажеш: що сталося? Ми з тобою виросли разом, разом працювали, разом пiшли на флот, коли гади напали. Просилися на один корабель. Ну дiстався нам цей личак, але ж уже п'ятий рiк вiйна i п'ятий рiк ми робимо свою справу. І п'ятий рiк ти як дерев'яний iдол…

– Припиняй, Харитонов! – перебив його статутний. – Я – старший, я вiдповiдаю за вантаж i за судно, а ти – моя команда, тому i мусиш виконувати всi моi команди.

Зрозумiло?

Харитонов провiв пальцями по своiй бородi.

«Нема того щоб лопатою вирости! – подумав вiн. – А так якась саперно-лопаткова! Можна подумати, що баржа перекинеться, якщо я не голитимусь!»

Над судном закричали чайки. Вони звикли лiтати за кораблями й ловити на льоту пiдкинутий корм. Але цей корабель не плив. Чайки кружляли над ним, опускаючись усе нижче й нижче.

Одна сiла на радiощоглу.

– Харитонов! – покликав статутний i значущо вказав поглядом на галасливих птахiв.

Харитонов зрозумiв, зiтхнув, пiдняв iз палуби автомат i, не цiлячись, iз пояса випустив чергу в чайок. Чайки, перелякано закричавши, шугнули до безхмарного неба.

– Знову в жодну не влучив, – похмуро констатував старший матрос. – Скiльки патронiв залишилось?

– Три магазини, – вiдповiв Харитонов.

– Не густо… Гаразд.

Спустися в трюм i перевiр вантаж.

Рудий в'яло звiвся на ноги. Вiн подивився на сонце i, завмерши та примруживши очi, пiдставив його теплу свое веснянкувате бородате обличчя.

– Пiди куди-небудь! – стомлено попросив старший матрос.

– Слухаюсь… – шепнув сам собi рудий i поплентався на бак.

Останнього разу вони бачили землю понад два мiсяцi тому, коли, отримавши на борт черговий вантаж динамiту i бiкфордiв шнур, пiзно вночi вiдвалили вiд притопленого причалу й узяли курс на вивчену за чотири роки напам'ять частину узбережжя, де своi хлопцi у ворожому тилу займалися звичайною военно-диверсiйною справою.

Скiльки всього вони перетягнули на своiй самохiднiй баржi до мiсця вивантаження – не злiчити. Злiчити можна було, на подив, лише нечисленнi нальоти ворожоi авiацii, кiлька побачених на горизонтi невiдомо чиiх крейсерiв i кiлька десяткiв штормiв.