Поезії 1929-1940 років

Рiзкий плижок, зухвалий скiк,

сухий, як дрiб, галоп,

i флейт одчай, цих флейт баских

над ямами синкоп.

Крутися, свiт, крутися, цирк,

крутися, карусель!

І гостроверхий фейерверк

злiтае над усе…

І день – у смерк, i нiч – у смерк,

i серце – нiчичирк.

Крутись, скажений фейерверк,

крутись, скажений цирк!

І око юрб проколоте

на шпагах тисяч ламп.

Крутись, прокляте коло те…

Такт!

Темп!

Чи, довго прокрутишся так тут,

невже не впадеш,

невже?

Кожен вигиб i темпу, i такту

вiддрукуе капельмейстерський жест.

Вiддрукуе i занотуе: стiй!

На кожну ноту, на ту е

карб

свiй.

І пiзнаеш уперту математику

пароксизмiв захвату i журб…

Товаришу,

друже,

братику,—

в кожного е свiй карб.

Кожному ноту нажебрано,

i iншоi буть не могло б,

i рипить мiж iржавими ребрами

серця сухий суглоб.

Серце! Крутися, хитайся, хитайсь,

вигинайсь шкереберть!

Із губ акробата-китайця

струмочком сповзае смерть.

Захлинувся ковтками конвульсiй,

завертiвсь на блискучiй косi,

i зчепилися в спiльному пульсi

серця

усi.

Горло горбом напнеться,

втнеться крик,

як звисне, мов флаг, iз трапецiй

чорний людський язик.

Скрикне тоненько панiйка…

Тодi нацiляйся й лети,

в зойки розпачливi, панiко,

зiмни iхнi голi роти!

Слину i сльози виточи,

губи в гримаси змiси!

Розгойдались, мов трупи на ниточках,

голоси.

1929

НІЧНИЙ РЕЙС

Пiдноситься зневажливо рука,

І щерблене перо, неначе шпага, гнеться,

І пада, зломлений, в покресленiй чернетцi

Рядок, мов щогла неструнка.

Та напина вiтрила плавнi строф,

Скрипить холодним тросом лiтер

Вiтер

Вишуканих катастроф.

Шукання катастроф, i мандрiв, i натхнень

Утiха всiх утiх, розрада всiх розрад.

Хай спинаеться твiй патетичний фрегат,

Фрегат патетичних пiсень,

Що чуе крiзь шторми, i ночi, i тьму,

Стенувшись од корми до носа,

Що судились йому,

Простяглися йому

Мужнi мандрiвки матроса.

Рiвнi та простi

Лягли на морях

Дороги матроськi,

Як шрами од шпаг.

Тiнь неспокiйна й крилата

Корсарського злого фрегата

Морями облудними буде пливти;

Струмiтиме хмуро повз чорнi борти

Вiтер одвертий солдата,

Вiтер хоробрих людей,

Що кричить альбатросом мiж рей,

Тугий, як дуга арбалета,

Прямий, як удар стилета,

Шершавий, як iржа

Корсарського ножа.