Записки в узголів’ї

Проте в Китаi цiй квiтцi присвячували вiршi, адже i справдi, якщо добре придивитися, то можна побачити ледь помiтний рожевий вiдтiнок. Навiть iснуе повiр’я, що коли Ян Гуй-фей[54 - Ян Гуй-фей – легендарна китайська красуня VIII ст., коханка iмператора Сюань Цзуна, що була страчена заколотниками. Героiня популярноi в Японii доби Хейан поеми Бо Цзюй-i «Довiчна печаль».] зустрiлася з посланцем iмператора Китаю, той порiвняв ii прекрасне обличчя, яке було все в сльозах, iз квiтом грушi пiсля дощу. Значить, ця квiтка вважалась iдеальною.

Квiти павлонii фiолетового кольору дуже гарнi, хоч листя на гiлках дуже широке. Проте не можна порiвнювати павлонiю зi звичайними деревами. Лише на гiлцi павлонii знаходить притулок фенiкс. Також з ii гiлок роблять прекраснi цитри, з яких потiм ллеться чудовий звук. Тож не знайти слiв похвали цьому дереву.

Є ще одне дерево – ясенець, воно зовсiм непримiтне, виглядае так, нiби зморщилося вiд спеки, проте квiти його чудовi i розквiтають завжди п’ятого дня п’ятого мiсяця року.

45. Ставки

Ставок Кацумата. Ставок Іваре. Яка краса!

А ставок Нiено був такий гарний, коли я iхала до храму Хацусе i бачила, як птахи почали пiднiматися з поверхнi води до неба.

Ставок Мiдзунашi – «Без води».

– Цiкаво, чому вiн отримав таку назву? – спитала я.

– Це тому, що навiть у травнi, коли весь мiсяць iде дощ, там зовсiм немае води. А ось у спекотний весняний день, коли нiде немае води, там чомусь ii повно, – пояснили менi.

Однак, почувши це, я заперечила:

– Чому ж тодi його так називають? Це неправильно, адже в ньому хоча б iнодi, але вода все ж таки бувае!

За давньою легендою, у ставку Сарусава колись втопилась дiвчина-красуня.

Навiть Хiтомаро[55 - Хiтомаро (повне iм’я: Какiномото-но Хiтомаро, др. пол. VII – поч. VIII ст.) – видатний японський поет, значна кiлькiсть вiршiв якого увiйшла до складу першоi японськоi поетичноi антологii «Ман-йо-шю» (18 «довгих пiсень», 67 танка), котра датуеться серединою VIII ст., а також багатьох iнших зiбрань давньоi японськоi поезii. Укладач другоi за часом появи поетичноi антологii «Кокiн-вака-шю» (905 р.) Кi-но Цураюкi (859–945) у своiй вiдомiй передмовi до неi називае Какiномото-но Хiтомаро разом з Ямабе-но Акахiто (пер. пол. VIII ст.) «чародiйниками японськоi пiснi», зазначаючи при цьому, що «важко поставити Хiтомаро вище за Акахiто, так само, як i Акахiто поставити нижче за Хiтомаро».] присвятив цiй подii свiй вiрш «Скуйовджене волосся».