Тартарен Тарасконський

І, як на мене, його думка про великого тарасконця важила куди бiльше, нiж слова аптекаря Безюке… Бравий командир i разу не натякнув Тартареновi про мандрiвку до Африки. Однак, бачачи, що невдоволення дедалi зростае, вiн вирiшив вiдверто поговорити з Тартареном.

Якось увечерi, коли бiдолаха думав свою сумну думу, до кабiнету урочистою ходою увiйшов командир Бравiда – в застебнутому на всi гудзики сюртуку i в чорних рукавичках.

– Тартарене! – поважно молив вiдставний начальник полковоi швальнi. – Тартарене, треба iхати!

Вiн стояв на порозi, величний i невблаганний, як сам обов’язок.

І Тартарен Тарасконський зрозумiв, що означають цi слова: «Тартарене, треба iхати!»

Зблiднувши, вiн устав, обвiв зворушеним поглядом свiй гарний, затишний, теплий, залитий м’яким свiтлом кабiнет, подивився на свое крiсло, глибоке й таке зручне, на книжки, килими, довгi бiлi завiси на вiкнах, за якими коливалися тонкi вiти дерев, а тодi пiдiйшов до бравого командира й мiцно потиснув йому руку.

– Я iду, Бравiда! – мовив вiн твердо, хоч у голосi його бринiли сльози.

І Тартарен додержав слова: поiхав. Та тiльки не вiдразу… Треба було спорядитися.

Насамперед вiн замовив Бомпаровi двi великi, окутi мiддю дорожнi скринi з двома пластинами, на яких було вигравiрувано:

ТАРТАРЕН ТАРАСКОНСЬКИЙ. ЗБРОЯ

На оковування й гравiрування пiшло чимало часу.

Вiн також замовив Таставеновi розкiшний альбом, щоб вести щоденник та робити подорожнi нотатки. Полювання – поважна справа, але ж у дорозi так гарно думаеться…

Потiм вiн виписав iз Марселя силу-силенну консервiв, пемiкан, похiдний намет найновiшого зразка, який можна було за хвилину напнути i згорнути, мисливськi чоботи, два парасолi, непромокальний плащ та синi окуляри, щоб захистити очi вiд сонця, пiску й куряви.

Бiдолашний Тартарен!.. не про себе вiн думав – цiею завбачливiстю i зворушливою увагою вiн сподiвався вмилосердити Тартарена-Санчо, що вiдтодi, як вiд’iзд було вирiшено, день i нiч допiкав йому, шпетив його й гриз.

XIII. Вiд’iзд

Нарештi урочистий, великий день настав.

Усi тарасконцi з раннього ранку товпились на Авiньйонському шляху та поблизу будиночка з баобабом.

Вони стояли пiд вiкнами, повилазили на дахи, повидиралися на дерева.