Тартарен Тарасконський

Шкура слiпого лева, яку Тартарен прислав командировi Бравiда, – ось причина цiеi катавасii. Цей скромний дарунок повiсили в клубi, i вiн вразив уяву всiх тарасконцiв, а потiм i всiеi пiвденноi Францii. Про Тартарена писали в «Семафорi». То була справжня епопея. Тартарен убив уже не одного, а десять, двадцять, хтозна-скiльки левiв! Тож наш герой, коли сходив на берег у Марселi, був уже славетним Тартареном, хоч i в гадцi цього не мав. Захоплена телеграма прибула в рiдний Тараскон за двi години до його приiзду.

І вже годi й змалювати радiсть та захват тарасконцiв, коли вони побачили, що слiдом за героем сходами, спотикаючись, спускаеться якась фантастична тварина, спiтнiла й запорошена. На мить iм здалося, що то знову з’явилася Тараска.

Проте Тартарен спустив своiх землякiв iз небес на землю.

– Це мiй верблюд, – сказав вiн.

І, пригрiтий тарасконським сонцем, чудодiйним сонцем, що змушуе брехати щиросердних людей, великий муж додав, погладжуючи дромадера по горбу:

– Шляхетна тварина! Усiх моiх левiв я вбив на ii очах.

Вiн по-дружньому взяв пiд руку командира Бравiда, розчервонiлого вiд щастя, i в супроводi верблюда та стрiльцiв по кашкетах, пiд привiтальнi крики тарасконцiв статечно попрямував до будиночка з баобабом i вже дорогою заходився розповiдати про своi мисливськi подвиги.

– Уявiть собi, – почав вiн, – якось увечерi в Сахарi…

Тартарен в Альпах

Новi подвиги тарасконського героя

І.

Поява в «Рiгi-Кульм». Хто вiн? Розмови за столом, накритим на шiстсот персон. Рис i чорнослив. Імпровiзований бал. Невiдомий розписуеться в реестрацiйнiй книзi. П. К. А

10 серпня 1880 року, в годину казково прекрасного заходу сонця на Альпах, так красномовно описаних у путiвниках Жоанна та Бедекера, непроглядний жовтий туман та густий снiг, що повiльно вихорився бiлими спiралями, повивали вершину Рiгi (Regina montium[4 - Цариця гiр (лат.

).]) i величезний готель, чужий i дивний серед цих диких гiрських пасом. То був славетний «Рiгi-Кульм», схожий безлiччю вiкон на обсерваторiю, збудований мiцно, як фортеця, – сюди на одну добу звiдусiль з’iжджаються туристи, щоб помилуватися сходом i заходом сонця.