Замогильні записки

Геродот пише, що деякi iндiйськi мурашки збирають гори золота; Афiней стверджуе, що сонце дало Геркулесовi золотий корабель, щоб вiн змiг дiстатися острова Ерiфiя, володiння Гесперид: хоч я також мурашка, я не маю честi належати до великоi iндiйськоi сiм’i; хоч я i мореплавець, я завжди плавав на хвилях не iнакше як у соснових човнах. На такому суднi я й прибув з Америки назад до Європи. Капiтан дозволив менi плисти в кредит, 10 вересня 1791 року разом з кiлькома моiми спiввiтчизниками, якi з рiзних причин поверталися до Францii, я зiйшов на корабель.

Вiн плив до Гавра.

‹Плавання через Атлантику; корабель трохи не сiдае на мiлину в Ла-Маншi, але врештi-решт щасливо прибувае до Гавра›

2 сiчня 1792 року я знову ступив на рiдну землю, якiй призначено було невдовзi знову захитатися пiд моiми ногами. Я привiз iз собою не ескiмосiв з полярних широт, а двох дикунiв невiдомого племенi: iх звали Шактас i Атала.

Книга дев'ята

Переглянуто в груднi 1846 року

1

Я зустрiчаюся в Сен-Мало з матусею.

 – Революцiя йде вперед. – Мое одруження

Лондон, квiтень – вересень 1822 року

‹Першi враження вiд революцiйноi Францii: спаленi замки та розоренi маетки›

Матуся i вся рiдня зустрiли мене нiжно, журилися ж лише через те, що я повернувся невчасно. Мiй дядько, граф де Беде, мав намiр разом з дружиною i доньками виiхати на острiв Джерсi. Менi необхiдно було роздобути грошей, щоб приеднатися до армii принцiв.

Подорож до Америки поглинула частину мого статку; зi скасуванням феодальних прав моя частка молодшого сина стала зовсiм мiзерною; вступ до Мальтiйського ордену так само не вiщував менi вигод, адже майно духiвництва перейшло до рук народу. Цей збiг обставин став передумовою найважливiшоi подii у моему життi; щоб дати менi можливiсть пiти на смерть заради справи, менi байдужоi, мене одружили.

У Сен-Мало на спочинку жив пан де Лавiнь, кавалер ордена Святого Людовiка, колишнiй комендант Лор’яна. Коли граф д’Артуа вiдвiдав Бретань i потрапив до Сен-Мало, вiн гостював у його будинку: зачарований привiтним господарем, принц обiцяв йому зробити все, що той попросить.

Пан де Лавiнь мав двох синiв: один одружився на мадемуазель де ла Пласельер. Двi доньки, що народилися вiд цього шлюбу, рано залишилися круглими сиротами.