Замогильні записки

Його памфлет «Про Бонапарта та Бурбонiв», написаний перед крахом Наполеона, котрий став бестселером на книжковому ринку того часу, за словами Людовiка ХVIII, коштував цiлоi армii. Двiчi мiнiстр, тричi посол Францii у столицi свiту, багато разiв опозицiонер i нещадний критик влади, Шатобрiан у 1830-му остаточно розiрвав з активною полiтикою i у поважнi 62 роки повернувся у лiтературу. Вiн близько був особисто знайомий з усiма поколiннями французьких полiтикiв вiд Наполеона i до прихильникiв узурпатора Луi-Фiлiпа, був учасником подiй, i, безумовно, його мемуари (а першi роздiли були написанi ще в 1810 роцi) могли стати iнформацiйною бомбою в суспiльствi того часу, зруйнувати кар’ери тих, хто стояв бiля керма Францii в тi роки.

Вiн був небезпечний сам для себе як носiй таемниць свого часу i прийняв рiшення не публiкувати своi «Записки» за життя. Первинне бажання закрити текст вiд нащадкiв на 50 рокiв пiсля смертi було змiнено важким матерiальним становищем Шатобрiана, який вiдмовився вiд титулу пера i чималого грошового забезпечення, яке цей титул передбачав. З цiеi ситуацii вiн знайшов дотепний вихiд. У 1836-му, в 68 рокiв, вiн продав права на посмертне видання своiх «Замогильних записок» видавцям Деллуа i Сала, що створили спецiальне акцiонерне товариство, яке сплатило 156 000 франкiв на покриття боргiв Шатобрiана, а також виплачувало письменнику чотири роки пiсля цього гонорар за написанi новi частини по 12 000 франкiв на рiк, а потiм – по 25 000 франкiв на рiк до самоi смертi автора. Та й тут Шатобрiан переграв долю, переживши бiльшiсть акцiонерiв. Акцiонерне товариство, що практично розорилося, змушене було продати право першого видання великому масовому газетному концерну «Прес». В останнi роки життя Шатобрiан купив окремий острiвець бiля рiдного Сен-Мало у Бретанi для своеi могили й багаторазово дописував i вiдредаговував рукопис мемуарiв спецiально для газетного й окремо для книжкового читача. Таким чином, книга була написана в трьох часових пластах – час, про який iде мова, час, коли книга писалася, i час, коли автор вносив правки при передачi рукопису адвокатовi пiсля чергового заповiту. Шатобрiан ще встиг привiтати чергову Французьку революцiю 1848 року, яка викинула з полiтики небагатьох до того часу живих героiв його мемуарiв на узбiччя iсторii i остаточно поставила крапку в мiнливiй французькiй iсторii першоi половини XIX столiття.