На нашем сайте вы можете читать онлайн «Замогильні записки». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Замогильні записки

Дата выхода
15 декабря 2015
Краткое содержание книги Замогильні записки, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Замогильні записки. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франсуа Рене де Шатобріан) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської.
«Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…
Замогильні записки читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Замогильні записки без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Бувало й так, що я йшов безлюдною дорогою, рiчковим берегом, омиваним хвилею i всiяним квiтами; я вбирав шерехи, що порушували тишу пустельних мiсць, наслухав кожне дерево; менi здавалося, нiби я чую, як спiвае мiсячне свiтло в лiсах: я хотiв вилити свою радiсть, але слова вмирали у мене на вустах. Моя богиня вчувалася менi в переливах далекого голосу, у тремтiннi струн арфи, у м’якому звуковi рiжка i спiвучоi мелодii гармонii. Не перелiчуватиму всiх чудових подорожей, якi я здiйснював з квiткою мого кохання; не розповiдатиму, як рука до руки ми вiдвiдували славнозвiснi руiни Венецii, Риму, Афiн, Єрусалима, Мемфiса, Карфагена; як перетинали моря, як тiшилися щастям пiд пальмами Отаiтi, у запашних гаях Амбуана i Тiдора, як пiднiмалися на вершину Гiмалаiв, де прокидаеться зоря, як спускалися священними рiчками, що несуть своi повнi води повз пагоди iз золотими кулями, як спали на берегах Гангу, тим часом як бенгалець, вилiзши на щоглу бамбукового човна, спiвав свою iндiйську баркаролу.
Я забував i землю i небо; найменше хвилювало мене небо, та якщо я вже не звертав до нього своi благання, воно чуло голос мого таемного болю, бо я страждав, а страждання волають до Бога.
12
Моi осiннi радощi
Що похмурiшою ставала погода, то спiвзвучнiшою була вона моему настрою: зима, утрудняючи сполучення, вiдрiзуе сiльських мешканцiв од свiту; чим далi вiд людей, тим безпечнiше.
Осiннi картини сповненi етичного сенсу: листя падае, немов нашi роки, квiти в’януть, немов нашi днi, хмари бiжать, немов нашi iлюзii, свiтло згасае, немов наш розум, сонце остигае, немов наша любов, рiчки завмирають, немов наше життя, – осiння природа пов’язана таемними нитками з людською долею.
Я з невимовною радiстю чекав повернення непогожоi пори, коли вiдлiтають на пiвдень лебедi i припутнi, коли ворони збираються на луках бiля ставка, а з настанням ночi сiдають на найвищi дуби Великоi алеi. Якщо увечерi на роздорiжжi лiсiв здiймалася голубувата пара, якщо вiтер виспiвував своi тужливi пiснi i легенди, ворушачи напiвзiв’ялий мох, я мiг цiлковито вiддаватися своiм природним схильностям.





