На нашем сайте вы можете читать онлайн «Замогильні записки». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Замогильні записки

Дата выхода
15 декабря 2015
Краткое содержание книги Замогильні записки, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Замогильні записки. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Франсуа Рене де Шатобріан) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Франсуа Рене де Шатобріан (1768–1848) – відомий французький письменник, «батько романтизму», державний діяч, що виступав проти Наполеона, давав поради Людовіку XVIII, відмовлявся від співпраці з іншим французьким королем – Луї-Філіпом (незважаючи на настійливі прохання) і виконував таємні доручення матері вигнаного спадкоємця престолу – герцогині Беррійської.
«Замогильні записки», які Шатобріан дозволив опублікувати лише після своєї смерті, – за жанром звичайна автобіографія, та водночас це грандіозна історична хроніка, в якій ідеться про один з найбурхливіших періодів в історії Франції (Революція, Імперія, Реставрація, Сто днів, друга Реставрація, Липнева монархія), змальовано портрети Мірабо і Лафаєта, Талейрана і Наполеона, описано Ніагарський водоспад і швейцарські Альпи, Лондон 1794-го, Рим 1829-го і Париж 1830 року…
Замогильні записки читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Замогильні записки без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Для чого жив вiн на цiй землi? Для чого з’явився на свiт я сам? Якщо менi рано чи пiзно судилося пiти, чи не краще вирушити в дорогу вранцi, по холодку, i прийти до часу, нiж знемагати в кiнцi шляху, терплячи тягар дня i спеку? Жевриво бажання кидалося менi в обличчя; думка про те, що мене не буде, стискала менi серце нежданою радiстю. У пору юнацьких помилок я часто мрiяв не пережити свого щастя: першi успiхи давали таке блаженство, що пiсля цього залишалося тiльки прагнути власного зникнення.
Все мiцнiше й мiцнiше прихиляючись до мого привида, не маючи змоги потiшити серце тим, чого не iснувало, я був схожий на калiку, який мрiе про пестощi, для нього недосяжнi, i тiшить себе мрiею, тим солодшою, чим тяжчi його муки. Крiм того, я передчував, що доля моя буде жалюгiдною; вигадуючи все новi i новi приводи для страждань, я з кожним днем впадав у вiдчай: я то мав себе за нiкчему, не здатну пiднестися над натовпом, то вiдшукував у собi достоiнства, яких нiхто нiколи не поцiнуе.
Все посилювало гiркоту моiх розчарувань: Люсiль була нещасна; мати не вмiла мене розрадити; батько давав пiзнати тернистий шлях життя. Його похмурiсть рiк вiд року зростала; з роками дерев’янiло не тiльки його тiло, а й душа; вiн постiйно вистежував мене i нещадно сварив. Повертаючись з моiх самотнiх прогулянок i бачачи його на ганку, я вiдчував, що менi легше вмерти, нiж повернутися в замок.
Тепер менi доведеться здобутися на силу, щоб зiзнатися у своiй слабкостi. Людина, що замiряеться на власне життя, виявляе не душевну мiць, але природну ваду.
У мене була стара мисливська рушниця, що часто давала осiчку. Я зарядив ii трьома кулями й подався у вiддалений куток Великоi алеi. Я звiв курок, наставив дуло собi в рот, упер приклад у землю; я спустив курок кiлька разiв: пострiлу не було; поява сторожа похитнула мою рiшучiсть. Мимовiльний i несвiдомий фаталiст, я вирiшив, що мiй час ще не настав, i вiдклав виконання свого плану до iншого разу.





