Україна-Європа

Весь цей турецький «самопал» пишався ярликами вiдомих фiрм, але був для нас вигiдний, бо коштував дешево, а що призначався для рагулiв, котрi на фiрмових речах не тямили, то навар передбачався суттевий.

Ми хутко добили торгу, i Тенгiз навiть викупив у полякiв двi велетенськi торби, якi ми вщерть натовкли шматами.

– Мусимо наш гешефт обмити, – сказав поляк, ставлячи на стiл пляшку «Житньоi».

Ми випили, та нашi чола вiд цього не прояснилися, – нас мучила думка, як це все добро тепер винести з готелю до авта.

– У вас проблеми? – поцiкавився поляк.

– Бiля входу стоiть той самий мiлiцейський газик, який за нами iхав. З торбами ми не можемо нiяк з'явитися.

– Якщо хочете, можете лишити в мене. А поки що пiдемо до ресторацii. Не вiчно ж вiн там стоятиме. Хоча… стривайте… коли ми сюди вселялися, якраз iз вивiльнених номерiв виносили брудну постiль i спускали лiфтом униз. Там унизу е пральня i мусить бути чорний хiд.

– Справдi! Як ми ранiше не здогадалися?

8

Нам вдалося непомiченими покинути готель, занести речi до авта i вiдiгнати його на платну стоянку неподалiк.

Пiдходячи до ресторану, помiтили ошелешенi погляди мiлiцiонерiв. Вони бачили, як ми входили до готелю, та не бачили, як виходили. Тепер у них з'явилася цiкава тема для обговорення.

Дiвчата, вiдчувши шару, вкрили закусками цiлий стiл.

– Де ви пропадали? – завуркотiли вони пiдхмеленими голосами. – Нас уже тут почали знiмати.

– Скiльки давали? – поцiкавився я.

– Що за жарти?

– Я просто хотiв сказати, що даю на карбованця бiльше.

– Йди в баню.

– Подарунок! – сказав Тенгiз i простягнув iм по дезодоранту.

У нагороду нам дiсталися цьомчики, та ситий любов'ю не будеш, i ми взялися наминати. Наталя, здавалося, вже змирилася з тим, що переiзд до Югославii з технiчних причин не вiдбудеться, i зосередилася на грузиновi.

Я помiтив, що попри наш столик уже кiлька разiв пройшовся якийсь хлопець, щоразу уважно нас обстежуючи.

– Ти помiтив? – штурхнув я Тенгiза.

– Ну i що? – стенув той плечима.

– Не знаю. Менi здаеться, що вiн нами цiкавиться.

У ту ж хвилю хлопець знову пройшов повз нас i ледь помiтним рухом кинув недопалок цигарки в Тенгiзiв келих. Ми не вiдразу второпали, що сталося.

– Ой! – зойкнула Наталя.

– Ах сука! – спалахнув мiй кумпель i зiрвався з мiсця.

Хлопець тим часом уже покидав залу ресторану. Грузин зiрвався з-за столу i рвонув навздогiн. Хвильку повагавшись, я вчинив те саме.