Насолода

Далi мiсто Ф’юме увiйшло до Югославii, а з 1991-го стало третiм за величиною пiсля Загреба та Сплiта хорватським мiстом.] Сюди навiть на запрошення Д’Аннунцiо приiхав Артуро Тосканiнi з театром «Ла Скала» i дав тут грандiозний концерт. Не iснуе однозначноi думки про дii Д’Аннунцiо в цьому планi. Однi iсторики вважають, що вiн не заперечував репресивних методiв, а iншi, навпаки, вбачають у його дiяльностi елементи лiберальноi iнновативноi полiтики (локальна автономiя, загальне виборче право для чоловiкiв та жiнок, захист прав робiтникiв, компенсацiя судових помилок, пенсii iнвалiдностi – i навiть лiбералiзацiя гомосексуалiзму та наркотикiв: теми, як бачимо, актуальнi й донинi).

У кожному разi цей епiзод остаточно вивершив особистий i полiтичний мiф Д’Аннунцiо. І не був би то письменник, аби не пояснив основну причину своеi окупацiйноi акцii: «перетворити бiльшовицький будяк на iталiйську троянду – Троянду Любовi».

Вiд фашистськоi влади, що утвердилась в Італii 1922 р.

, вiн отримав титул князя (1924); очолив Королiвську академiю наук (1937). Щоправда, в 1921–1922 рр. намагався створити власну полiтичну силу, протиставлену фашизму, задля досягнення нацiонального примирення. Але, не знайшовши пiдтримки Муссолiнi, вiдiйшов вiд полiтичного життя, хоч Муссолiнi й надалi продовжував виявляти до нього прихильнiсть. 21 квiтня 1925 р. Д’Аннунцiо разом з Марiнеттi пiдписали «Манiфест iнтелектуалiв-фашистiв», написаний видатним фiлософом-неоiдеалiстом Джованнi Джентiле. [17 - Парадокси iталiйського iнтелектуального життя: опонентом Джованнi Джентiле (1875–1944) та антифашистом був Бенедетто Кроче (1866–1952), так само видатний фiлософ-неоiдеалiст, iсторик, основний представник лiберальноi думки Італii ХХ ст., що iнтерпретував свiй iдеалiзм як «абсолютний iсторизм».] У 1933 р. вiн звернувся до дуче з листом, у якому переконував його не пiдписувати пакт iз Гiтлером, – i навiть написав сатиричний памфлет проти фюрера, назвавши його «жорстоким блазнем» (памфлет, що символiчно, був знайдений серед сторiнок «Божественноi комедii» Данте, який всiм своiм полiтичним ворогам визначив мiсце у «Пеклi»). У 1937 р. зустрiвся на залiзничному вокзалi Верони з дуче, знову безуспiшно намагаючись переконати його розiрвати пакт з Гiтлером. Вже у 1944 р. Муссолiнi визнав, що зробив помилку, не послухавши письменника.

Вiд 1921 р.