На нашем сайте вы можете читать онлайн «Насолода». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Насолода

Автор
Дата выхода
30 октября 2015
Краткое содержание книги Насолода, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Насолода. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ґабриеле Д'аннунціо) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Поет, письменник, льотчик-ас, який у п’ятдесят два роки літав на бомбардувальнику, Ґабріеле Д’Аннунціо (справжнє прізвище Рапаньєтта; 1863–1938) був одним з найяскравіших і найвідоміших італійських письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття. Сучасники називали його Il Poeta, як Данте. Еротика, смерть і краса – головні теми його творчості.
Роман «Насолода» (1889), в основу якого покладено традиційний конфлікт між справжнім коханням і чуттєвою насолодою, приніс авторові славу романіста і по праву вважається взірцем знаменитого стилю Д’Аннунціо. Андреа Спереллі – молодий спадкоємець аристократичного роду, що мешкає в елегантному палаццо Дзуккарі в центрі Вічного міста. Життя Андреа у вишуканому світі дорогоцінного антикваріату приречене на вічну «спрагу насолоди» і на колекціонування розкішних предметів мистецтва та красивих жінок, що проходять через його альков і щезають, залишаючи йому лише нудьгу та прагнення неймовірних пригод…
Насолода читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Насолода без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Їi очi, затiненi довгими вiями, здавалися нiби змащеними якоюсь олiею, чистою i прозорою. Їi рот був напiврозтулений, i верхня губа трохи тремтiла.
– Нi, ти мене не кохала, ти мене не кохала! – озвався нарештi Андреа, вiдриваючи ii долонi вiд своiх скронь, бо вже вiдчував, як проникае йому в жили палкий вогонь, який навiть несвiдомо випромiнювали цi зiницi, й вiн ще гострiше вiдчував бiль вiд утрати тiлесного володiння прекрасною жiнкою. – Ти мене не кохала! У тебе вистачило зухвалостi вбити свое кохання, несподiвано, майже зрадливо, коли я вiддавав тобi своi найп’янкiшi почуття! Ти вiд мене втекла, ти мене покинула самого, приголомшеного, зболеного, втоптаного в землю, тодi як я ще вiрив твоiм обiцянкам.
– Невдячний! Невдячний! – вигукнула Елена, вражена його майже ворожим голосом. – Що ти знаеш про те, що сталося, про те, що я вистраждала? Що ти знаеш?
– Я не знаю нiчого й не хочу нiчого знати! – вiдповiв Андреа майже грубим голосом, окинувши ii каламутним поглядом, на днi якого прозирали його невтоленнi бажання. – Я знаю, що одного дня ти була моею, що ти вiддавалася менi геть уся з безмежною насолодою, як нiколи нiкому не вiддавалася жодна iнша жiнка; i я знаю, що нi мiй дух, нi моя плоть нiколи не забудуть про те сп’янiння…
– Мовчи!
– Навiщо менi твоi нiжнi почуття сестри? Ти запропонувала менi iх супроти своеi волi, дивлячись на мене очима закоханоi жiнки, доторкаючись до мене своiми невпевненими руками.
Збуджений своiми словами, вiн мiцно стиснув ii зап’ястки й наблизив свое обличчя до ii обличчя, так що його рот майже вловлював ii палке дихання.
– Я хочу тебе, як нiколи ранiше, – шепотiв вiн, намагаючись притягти ii до поцiлунку, обхопивши ii груди однiею рукою. – Пригадай! Пригадай!
Елена пiдвелася, вiдштовхнувши його. Вона вся тремтiла.
– Я не хочу. Зрозумiв?
Вiн не зрозумiв.
Вiн ще бiльше наблизився до неi, обхопивши ii руками: блiдий, рiшучий.





