Насолода

Увiгнутi пелюстки делiкатно лягали на мармур, утворюючи нiби шар снiгу, який щойно випав.

«Як нiжно тодi доторкалися до пальцiв цi снiжнi й запашнi пелюстки! – подумала вона. – Пелюстки зiв’ялих троянд падали на килим, на диван, на стiльцi; i я смiялася, щаслива, посеред цього безладу; а щасливий коханець смiявся бiля моiх нiг».

Але вона почула, як бiля пiд’iзду на вулицi зупинилася карета. Вона пiдвелася, хитаючи важкою головою, нiби намагалася витрусити з неi тi образи, якi туди проникли. Незабаром увiйшов засапаний Андреа.

– Пробачте менi, – сказав вiн. – Але не знайшовши екiпажа поблизу, я мусив спуститися аж до площi Іспанii. Карета чекае вас бiля дверей.

– Дякую, – сказала Елена, боязко подивившись на нього крiзь чорну вуаль.

Вiн був серйозний i блiдий, але спокiйний.

– Мумпс приiде, мабуть, завтра, – сказала вона слабким голосом. – Я напишу вам цидулку, щоб повiдомити, коли зможу побачитися з вами.

– Дякую, – сказав Андреа.

– Отже, прощавайте, – мовила вона, подавши йому руку.

– Ви хочете, щоб я провiв вас до вулицi? Там нiкого немае.

– Атож, проведiть мене.

Вона подивилася навколо, трохи завагавшись.

– Ви нiчого не забули? – запитав Андреа.

– Здаеться, свою вiзитницю…

Андреа пiшов узяти ii на чайному столику. Подавши вiзитницю, вiн сказав:

– A strangе hither.[53 - Чужинка (англ.).]

– Нi, мiй любий. Друг.

Елена промовила це жвавим голосом, досить весело. Потiм раптом, усмiхнувшись чи то благальною, чи ласкавою усмiшкою, змiшаною з острахом i нiжнiстю, краечок вуалi тремтiв над верхньою губою, залишаючи рот вiдкритим, вона попросила:

– Give me a rose.

Андреа пiдiйшов до кожноi вази й дiстав iз них усi троянди, склавши букет, вiн тримав його у руках. Деякi з них попадали, з iнших облетiли пелюстки.

– Усi вони були призначенi вам, – сказав вiн, не подивившись на колишню кохану.

Елена обернулася й вийшла з опущеною головою, мовчки. Вiн iшов за нею. Вони спустилися сходами так само мовчки.

– Елено! – покликав вiн тихим голосом, неспроможний подолати палку пристрасть, яка клекотiла в його серцi.

Вона обернулася й притулила пальця до губiв, закликаючи його мовчати болiсним i благальним жестом, тодi як очi засяяли, подивившись на нього. Вона прискорила ходу, сiла в карету, поклала троянди собi на колiна.