Насолода

Оспiваний у творi Отторiно Респiгi «Фонтани Рима».

48

Палац Роккаджовiне – побудований у другiй половинi ХІХ ст. для родини дель Галло, що придбала маркiза Роккаджовiне.

49

Пiнцiо – римський пагорб (вiн не належить до семи класичних пагорбiв Вiчного мiста). Тут знаходяться вiлла Медiчi, збудована в добу Ренесансу, де розташована нинi Французька академiя, та вiлла Боргезе

50

Джошуа Рейнолдс – англiйський художник-портретист (1723–1792), представник урочистого класицистичного «великого стилю» («Grand manner»).

51

«Мiс Неллi О’Браен» – картина Джошуа Рейнолдса (див. прим. 22), написана приблизно 1763 р. На нiй зображена подруга i модель художника, красуня куртизанка, приналежна до тодiшнього свiту британськоi аристократii (була коханкою i матiр’ю сина третього вiконта Болiнгброка).

52

«Квiрiнале» – досi дiючий готель на пагорбi Квiрiнале поблизу Колiзею.

53

Чужинка (англ.).

54

Дай менi троянду (англ.).

55

Аттикiзм – риторичний стиль першоi чвертi І ст. до н. е. ораторiв, письменникiв та граматикiв (Ксенофонт, Менандр, Аполлодор iз Пергамо, Дiонiсiй Галiкарнаський), що характеризувався класичною яснiстю та простотою; назва походить вiд Аттики – областi Грецii, де знаходяться Афiни. Однак автор мiг мати на увазi й так званий «паризький аттикiзм» – мистецький напрямок ХVІІ ст., представлений придворними живописцями школи Нiколя Пуссена, що любили стриманий неокласичний стиль i гармонiйну «цитацiю» археологiчних елементiв грецькоi та римськоi старовини.

56

Ян (Джованнi) Госсарт (званий також Мабюз за мiсцем народження) – нiдерландський художник-маньерист, портретист, гравер, рiзьбяр по дереву (1478–1532). Пiд впливом iталiйського живопису започаткував течiю романiзму в малярствi Нiдерландiв ХVІ ст.

57

П’еро дi Козiмо – художник флорентiйськоi школи (1478–1532).

58

Про Рiздво (лат.).

59

Прокна – другорядний персонаж грецькоi мiфологii, дочка володаря Афiн Пандiона.

60

Фердинанд І, король Обох Сицилiй (1751–1825), вiдомий своiм ексцентричним характером та небажанням керувати державою, одружений з Марiею Каролiною Австрiйською (1752–1814), що перебрала на себе державнi обов’язки чоловiка. Героi iсторичноi комедii iталiйськоi режисерки Лiни Вертмюллер «Фердинанд i Каролiна» (1999).