Забути неможливо зберегти

Досадуючи, що погодився на таку дурiсть, вiн зненацька здався:

– Гаразд, добродii «мушкетери», чорт iз вами – вiдкрию професiйну таемницю: про журналiстiв я збираюся написати.

– Тобто?…

– Про журналiстiв.

Олег присмоктався на якийсь час до соломинки, що стирчала з мокачiнового келиха, перевiряючи реакцiю спiврозмовникiв, потiм пояснив:

– Про журналiстiв буде матерiал. Про дiвчаток, якi порозсiдалися у першому ряду й слухняно набирають на яскравих нетбуках тi мерзенностi, якi вивергае це незначне звiрятко Маслаченко.

Про «старих вовкiв» професii, якi вiдверто нудьгують пiд час фарсу. Про тих, хто плюнув на все й пiшов, не дочекавшися розв’язки…

І тут раптом Олег подумав: «А якщо iнформатором цiеi трiйцi був саме-таки писака, який втiк з прес-конференцii?! Адже може бути, цiлком може бути». Ідея виявилася настiльки несподiваною й водночас природною, що вiн мимоволi завмер.

– Дуже цiкаво, звiсно, – заговорив Портос, скориставшись паузою. – Але звiдки раптом цей порив написати саме про журналiстiв? Менi здавалося, що розповiдати потрiбно про головних героiв подii, тобто…

– Про кого тут говорити?! – Олег презирливо скривив губи.

 – Про цього смiшного суриката або про цю безсовiсну свиню?! Я ж тiльки-но виклав своi мiркування на iхнiй рахунок.

– Але при чому тут журналiсти?! Не вони ж спровокували подiю…

– На нашому професiйному сленгу це називаеться «створити iнформацiйний привiд».

– Ну от, не журналiсти ж створили цей самий iнформацiйний привiд, а Маслаченко з Васьковським, як би ми до них не ставилися.

Олег лише загадково посмiхнувся. Добре, що вiн погодився на цю бесiду пiд кавусю iз зовсiм незнайомими людьми! Зате перевiрив наживо враження вiд своеi iдеi.

Зрозумiло, певний резон зробити невеличкий есей про журналiстiв у нього був, просто не хотiлося викладати своi мiркування «мушкетерам». Справдi, якого бiса бути вiдвертим з незнайомцями?! Тому вголос Олег доволi стримано вимовив:

– Вашi слова, шановний пане «мушкетер», говорять лише про повне нерозумiння проблеми з вашого боку.

– Перепрошую, але я маю деяке уявлення якщо не про журналiстику, то хоча би про пiар-менеджмент! – було очевидно, що Портос трохи образився. – Я навiть спецiально проштудiював пару-трiйку книг на дану тему…

– От i пiдiтрiться видраними iз цих книг сторiнками, – зi смаком процiдив Олег. – Все, про що я хотiв сказати, сказано. Отже, добродii «мушкетери», три запитання заданi, три вiдповiдi отриманi, вистачить iз вас сказаного.