Забути неможливо зберегти

Викладайте нарештi свою iнформацiю, та жвавiше: як би ви не хитрували, жодних додаткових запитань-вiдповiдей бiльше не буде.

І з переможним виглядом озирнув «мушкетерiв». Портос ображено посапував, вертячи в пальцях останню галету. Атос дрiбненькими ковточками потягував остиглий еспресо, дивлячись кудись убiк. Один лише Арамiс залишався незворушним, вiн i заговорив:

– Бачите, хоч вас воно й напружуе, та ми зобов’язанi були влаштувати цей допит iз упередженням.

– Чом ви вирiшили, нiбито мене це напружуе?

– Тому що ви самi весь час наголошуете на тому, що маете iхати у свiй «Кур’ерський експрес».

– Ну так, маю…

– Отже, перебування з нами в пiцерii вас напружуе.

– Ну, добре, добре, до певноi мiри.

– От бачите! – енергiйно кивнув Арамiс. – Але повiрте, це нiчого не означае у порiвняннi з тим, що ми хочемо вам запропонувати. Тобто вже пропонуемо написати серiю репортажiв для вашоi газети… або для будь-якоi iншоi, на ваш вибiр.

– Як серйозна людина, насамперед я зацiкавлений у матерiалах для «Кур’ерського експреса», – з достоiнством пiдкреслив Олег.

– Як хочете, як хочете, – кивнув «мушкетер». – Для «Кур’ерського експреса», то й для нього. Але ж загалом мае вийти хронiка серii вбивств, що стануться у найближчий час.

Спочатку Олег не до кiнця второпав сенс почутого, оскiльки й сам тон попередньоi бесiди, i сонно-млява обстановка у напiвпорожнiй пiцерii на подiбний поворот аж нiяк не налаштовували.

– Стривайте, стривайте-но, – пробелькотав вiн, обережно вiдсуваючи спорожнiлий келих з-пiд мокачiно. – Ви ведете мову про серiю вбивств?!

– Авжеж, – холодно пiдтвердив Арамiс, – найближчим часом нами запланована серiя вбивств декiлькох негiдникiв…

– Як, тобто, ВАМИ запланована?!

Олег вiдчув, наскiльки широко розкрилися його очi вiд здивування. Вiн навiть вiдсунувся трохи, аби детальнiше розглянути спiврозмовникiв. Ну так, вiдносно молодi й цiлком здоровi хлопцi, на вбивць анiтрохи не схожi… Особливо цей, що назвався Арамiсом: вiн скорiш нагадуе вченого, а не «мокрушника».

– Цiлком вiрно, можу повторити для зрозумiлостi: ми запланували прибрати iз цього свiту декiлькох негiдникiв. А що такого?

Атос розжував чергову скибочку лимона, вiд задоволення поцмокав язиком i пояснив:

– Бачите, ми, якщо можна так висловитися, е «чистильниками».