Забути неможливо зберегти

Авжеж!

Олег вимкнув вогонь пiд сковорiдкою, зняв кришку й не без гордостi оглянув результати свого кухарського мистецтва: дрiбно наструганi палички сала плюс порiзана навскiс сосиска, залита трьома яйцями, прикритими кружальцями помiдорiв, посипаних чорним перцем i часниковим порошком, з еклектично накиданими поверх усього кущиками кропу i шматочками сиру, що розплавився й акуратно розтiкся на всi боки. Цiлком задовольнившись побаченим, вивантажив спечену масу на велику тарелю, рясно полив майонезом i кетчупом, перенiс на кухонний столик.

Якщо подумати, вийшла гримуча сумiш «прощавай, печiнко». Але до чого смачно! До того ж красиво: мабуть, не тiльки його мамi або колишнiй дружинi, але й самому Араму Мнацаканову[1 - Уродженець Баку, росiйський ресторатор, ведучий росiйськоi та украiнськоi версiй телешоу «Пекельна кухня» й реалiтi-шоу «На ножах» (тут i далi – примiтки авторiв).] до такого шедевра довiку не додуматися.

Олег гепнувся на табуретку, рухом мишки розбудив заснулий комп’ютер, натиснув «play» i заходився наминати «яечню холостяка», попутно стежачи за сюжетом.

На екранi монiтора саме почався один iз найулюбленiших епiзодiв фiльму. На площi перед церквою полковник Уерта (у виконаннi Стенлi Бейкера) в оточеннi солдатiв вiдбивався вiд повсталого народу, Зорро (у виконаннi Алена Делона) спритно стрибнув з даху в напрямку флагштока, вчепившись у синю корогву, з’iхав на землю й мовив тоном грiзного суддi:

– «Ви були близькi до того, щоб вийти сухим iз води, полковнику, але ви перестаралися в насильствi й перебрали в жорстокостi.

Так що приготуйтеся до розплати».

Ясна рiч, народ миттево розступився, звiльняючи мiсце для двобою на шпагах… на рапiрах… або на чому вони там збиралися битися? Тепер у кадрi – мертвий священик, брат Франциско. І нова реплiка Зорро:

– «Убивство цього ченця звiльняе мене вiд давньоi присяги iншiй людинi. Святiй людинi! І його кров теж на вас, полковнику! Легко вбивати святих.

Чи вийде це у вас iз грiшником? Спробуйте».

Вжик-вжик-вжик клинком у повiтрi.

– «Готовi? Захищайтеся…»

Тут, зрозумiло, вiдповiдна реплiка Уерти:

– «Цю маску я з тебе зiрву, хоч би менi довелося гнати тебе до самого пекла. Почнемо!..»

І тверда обiцянка Зорро:

– «Ви не проллете бiльше нiчиеi кровi».

Тривала й видовищна бiйка на шпагах… або на рапiрах?! А-а-а, яка, по сутi, рiзниця! Головне, фехтують красиво, цього в них не вiднiмеш.