Забути неможливо зберегти

На екран повернулася мiська карта, але тепер по нiй повзла не зелена, а синя цятка.

– Є сигнал, – констатував «мушкетер».

– І хто це? – перегнувшись через його плече, д’Артаньян дуже уважно вдивлялася в екран.

– Поки не знаю. Все залежить вiд того, поверне вiн кудись чи поiде прямо.

– Перепрошую, що втручаюся, – Олег звертався до обох одразу, втiм, не дуже-то розраховуючи привернути iхню увагу.

– Що?… – вiдповiли обидва, не повертаючи голiв.

– Ви стежите за кимось, чи не так?

– Ви доволi здогадливi, пане журналiст, – мугикнув Арамiс.

– А наскiльки законним е ваше стеження?

– З вовками жити – по-вовчому вити.

– Що-що?…

– Якби ви знали, якi покидьки тут замiшанi, то одразу зрозумiли б, що iнакше з ними не можна, – пояснив з дивана Атос.

Та у цей момент синя цятка на картi досягла перехрестя й повернула праворуч.

– Ага! Зараз, зараз я тебе, паразита, вирахую, – пообiцяв Арамiс. Пальцi «мушкетера» знов забiгали по клавiатурi, на екранi виникла якась база даних, i наступноi митi генiй технiчних наук повiдомив з переможним виглядом:

– Номер другий, як i очiкувалося.

Атос i д’Артаньян одностайно зiтхнули, Портос похвалив спiльницю:

– Молодчина, хвацько ти iх нажухала!

Олегу вже достатньо набридли всi цi загадки, i вiн ризикнув нагадати про себе делiкатним запитанням:

– А можна менi нарештi довiдатися, про що йдеться?

– Одну хвилинку, – буркнув Арамiс, не дивлячись простягнув до д’Артаньян долоню й наказав: – Давай-но сюди.

Блондинка зняла й простягнула «мушкетеровi» сонцезахиснi окуляри, з нагоди сутiнкового часу доби пiднятi з перенiсся на тiм’я.

На подив Олега, генiй технiчних наук вправно сколупнув розташовану на правiй дужцi непримiтну заглушку i вставив в отвiр, що вiдкрився, тоненький роз’ем, схожий на той, яким приеднують порт фотоапарата до USB-виходу комп’ютера.

– То це ж… – почав вiн, однак Арамiс не дав йому докiнчити:

– Ви цiлком вiрно здогадалися, нiякi це не сонцезахиснi окуляри, а прихована камера.

– І що, таке iснуе?!

– Як бачите, – мугикнула д’Артаньян.

– І досить непогано працюе, особливо з подачi нашого генiя, – Портос поплескав Арамiса по плечу й додав: – Щоправда, коштуе така дурня недешево, роздобути ii нелегко, але заради благоi справи можна й постаратися. Окрiм того, використання такоi штуки пiдпадае пiд 359-ту статтю Кримiнального кодексу Украiни – а це вiд двохсот до тисячi неоподатковуваних мiнiмумiв зарплати, або чотири роки за гратами.