Санаторійна зона

Та Матiр Богородиця не може порятувати свого «блудного сина», приреченого революцiею на зловiсне самоспалення у вогнi фанатизму. Гине вiд його пострiлу з маузера мати – i цим садистський «главковерх чорного трибуналу комуни» остаточно вбивае у собi Бога. Далi дорога в нiкуди («Я йшов у нiкуди»), далi буття в чорнiй пiтьмi iнфiкованого iдеями насильства фанатика комуни, людини-мутанта, а «печальна мати з очима Марii» вiдходить у вiчнiсть iз молитвою за грiшного сина на вустах.

Символiчна Марiя приходитиме до щирого комунара Хвильового, зринатиме в його уявi i поглиблюватиме розколотiсть власного «я». Буде вiн викликати ii образ iз далекого туману, з тихих озер загiрноi комуни в надii перебороти ii милосердним прощенням ту духовну катастрофу, яка спричинена його участю у вакханалii насильства. А ще недавно ця дивна жiнка з бiблiйним iм’ям Марiя, Мар’яна, Марiам символiзувала нову епоху i мала принести солодку втiху щастя тим, хто в неi безтямно був закоханий.

Ще недавно молодий романтик посилав iй iз мiстичним благанням молитви-прохання дарувати енергiю натхнення, «щоб розказати, як iшла, як прийшла, як гримiла молода епоха», бо ж нiхто не написав ще «справжньоi книжки (поеми) про нашу – у вiки – революцiю» (1, 305). Ще недавно бачив вiн ii сiроокою, гарячою юнкою, але вже з багряним шрамом на прострiленiй скронi, яку вона затулила жмутом духмяного чебрецю i мчить по ланах часу у безсмертя.

«Марiя у вiнку» зродилася в творчiй уявi ще поета-початкiвця, аби бути символом його натхнення й уквiтчувати «лоно страдницi-землi в троянди», а «кров i бризки мозку пiд личаками» перетворювати у вино й желе.

«Я даю тобi запах слова», – звертався до неi митець в наiвнiй вiрi надати творчостi – «безсмертному слову» – магiчноi сили, здатноi згармонiзувати свiт.

У лiрико-фiлософськiй мiнiатюрi «Дорога й ластiвка», густо насиченiй метафоричною образнiстю i символiстською поетикою, Микола Хвильовий чутливо вiдтворив особистiснi душевнi потрясiння, зумовленi внутрiшнiм роздвоенням мiж пориванням (i необхiднiстю!) особистоi i творчоi свободи та зобов’язанiстю жити в обмеженому владними приписами суспiльствi.