Санаторійна зона

Це радiсно… А я сюди вже давно приiхала й звикла по-старому. Але це нiчого: Новий рiк – це радiсно… Я буду святкувати i ваш.

Льоля сказала:

– Ви хорошая, мадам Фур’е, i я вас люблю за вашу щирiсть.

Мадам Фур’е збентежилась, заметушилась, а потiм не знала, куди положити руки.

– Ви, Льольо, мене так схвилювали – i менi соромно, бо я забула про ласку.

Потiм француженка заспокоiлась i грала Льолi якусь маленьку пiсню з Бордо, здаеться, з департаменту Жiронди. Пiсня була тепла й запашна, але й туманна, як винний город далекоi Францii, як закинутий берег замрiяноi Гаронни.

Льоля думала, що йти на Садову, 30, рано: ще не зiбралась студiя, щоб готовитись – генерально – до постановки пародii на «Лiлюлi». Льоля слухала пiсню й згадувала гiмназiю й товариша Огре, коли вiн кiнчав унiверситета i коли вони стрiлись на концертi Карузо на гальорцi. Це перший раз. Огре сказав:

– Я люблю Карузо за теплоту в його голосi.

І Льоля тодi подумала, що вiн сказав:

– Я люблю тебе, моя кохана.

Потiм вiн провiв ii до самоi квартири, i вона цiлу нiч не спала: боялась, щоб товариша Огре не зачепили хулiгани.

…Мадам Фур’е два рази зiграла малесеньку пiсню з Бордо i ще грала. Француженка прекрасно володiла вiолончеллю, бо вона була колись у консерваторii.

…Проходив трамвай повз будинок – це було чути. Ще було чути: бiля Тайгайського мосту гудки. Ще було чути: iде зимою весна.

…У мадам Фур’е була порожня кiмната, i тiльки стояла бiла кровать, а над кроваттю на стiнi бiлий килим iз бiлим лебедем, який хотiв улетiти.

Француженцi на лiвiй щоцi родинка й три волосики на нiй.

…Тодi Льоля подумала: мадам Фур’е i «Лiлюлi». А потiм подумала про Бордо, про далекий город Францii.

Коли вiолончель стихла, Льоля сказала:

– Я слухаю вiолончель i думаю, що все-таки моiй душi чогось бракуе.

Мадам Фур’е сказала:

– Я, Льольо, не скiнчила консерваторii – i я не передам тонких нюансiв моеi симфонii.

Льоля сказала:

– Ах, мадам Фур’е, ви мене не зрозумiли. Ви так натхненно, так талановито передаете маленьку пiсню з Бордо!.

Француженка обняла Льолю й сказала:

– Ви, Льолю, тендiтна дiвчинка, яка лiтае, як метелик. А щоб жити, треба… як це сказати? В Бордо так кажуть: ordre de bataille.[29 - [xxix] (#_ednref29) Бойовий порядок (фр.).]

Льоля тихо дивилася на мадам Фур’е й мовчала. Тодi француженка говорила далi:

– Так. Бойовий порядок.