Санаторійна зона

Ordre de bataille. Інакше й ви, Льольо, будете «iскопаемое». Я знаю, це мене так… Але я вже iнакше не можу. Вам треба iнакше, по-новому. Інший дух. Бiльшовизм. А я, Льольо, труп.

Мадам Фур’е схилила голову на вiолончель i задумалась. Льоля теж задумалась. А потiм раптом француженка скинулась:

– Я, Льольо, дуже рада, що ви сьогоднi стрiчаете Новий рiк. І я буду стрiчати Новий рiк – гарно: все думаеш – «а чи не прийде щось iнше…»

Ще шумiв трамвай. Льоля подумала, що мадам Фур’е нiде стрiчати Новий рiк, i iй було шкода француженки, бо Льоля не могла покликати мадам Фур’е стрiчати Новий рiк у пролеткультi, що на Садовiй, 30.

Льоля попрощалась i пiшла в свою кiмнату, бо вже час було iхати в город. Льоля згадала скриньку з дрiбницями бiля охотного ряду i на тумбочцi пiдручники й французький роман, здаеться Гюго, i «Анна Каренiна» французькою мовою з порнографiчним малюнком на обкладинцi.

…Сидiв некрасивий карлик Альоша, i Льоля йому сказала:

– Ти, Альошо, дiйсно художник.

Ти гарно придумав: саме так i кричить паровик, коли вилiтае в степ.

IV

Товариш Огре був на тютюновiй фабрицi – по хронiку. Там його стрiла жiночий органiзатор – товаришка Шмiдт, яку вiн часто бачив у парткомi. Товаришка Шмiдт схопила його за руку й потягла у фабричний клуб.

…– От подивiться, як ми будемо святкувати. От подивiться.

…Був зал, в залi – буфет, а в буфетi – конфети, яблука та iнше. Ще в залi було багато дiвчат-робiтниць iз фабрики, якi вибiгали в зал, пiдбiгали до вiкна, дивились у свiчадо, i вiд них пахло дешевими духами.

Потiм дiвчата товпились бiля дверей i питали схвильовано:

– Ще?… Та де ж вони, Господи…

Вони чекали оркестрантiв.

Ще було: пiрамiди (стояли для краси) з рекламою – «Папiроси тов. Петровськiй» i з рекламою – «Осiннi скрипки».

…Товаришка Шмiдт схвильовано говорила:

– Ну, скажiть щиро: де це в свiтi?… А може б, хто iнший зробив?

Товариш Огре сказав:

– Ясно. Тiльки – ми!

Товаришка Шмiдт була безмежно рада i рожево-схвильована.

Вона побiгла до пiрамiди «тов. Петровськiй» i до дiвчат, що нетерпляче чекали оркестрантiв, i не знала, що iй iще зробити, бо все вже було зроблено.

…А коли товариш Огре зiбрав хронiку, товаришка Шмiдт спитала:

– Ну, а як у вашiм районi? Ви, здаеться, в Замалайськiм?

Тодi товариш Огре почервонiв i збентежено сказав:

– Я – безпартiйний!

– ?… Ви безпартiйний?

…І побiгла чорна кiшка.