Санаторійна зона

…Товаришка Шмiдт холодно сказала:

– А я думала, ви в парткомi… Товариш Огре гадав, що вiн згорить, i думав несподiвано про Тайгайський мiст i – пiд ним паровики.

Товариш Огре сказав:

– До побачення!

Товаришка Шмiдт сказала:

– До побачення!

Але це було так холодно, нiби зима, i непривiтливо, нiби глибока осiнь.

…В головi блукали уривки. «Ясно. Тiльки – ми!»

…На Байкальськiй вулицi товариш Огре бачив великий прожектор, що освiтлював усю вулицю й комольську новорiчну процесiю. Це, безперечно, було грандiозне видовисько.

Пливло голубе небо, з рiки пахло баговинням, нiби й справдi баговиння було зимою. За рiку в темряву вiдходила мiська жура.

…А комольцi сурмили в сурми, дзвонили в дзвоники й освiщали вулицю сотнями чарiвних смолоскипiв. За комольцями гудiли натовпи.

…На розi товариш Огре побачив заступника Пупишкiна – товариша Мамочку. Мамочка бiг у трактир до вiрмена.

…Сотнi ватажкiв свiтовоi революцii дивились iз будiвель iз наказу виконкому… Але знову була розпроклята тоска.

…– Гражданiн, будь ласка, пропустiть!

…– Полюбуйтесь, гражданiн, на кощунство… Сссволочi!

…– Ішла бабка напроти комольцiв, напроти попiв-комольцiв, i побачила кадила в комольцiв… Скрикнула! i – впала!

За бабкою карета допомоги не приiхала, i бабку пiдвели громадяни.

…З пiвденних кварталiв города пiшов теплий вiтер; тодi комольцi смолоскипи пускали вогнянi язики на тротуар. Бiля собору, що напроти виконкому, комольцi справляли комольське свято Нового року.

…– Гражданiн, подивiться, яке кощунство!.

.

…А висока каланча собору мовчки вiдходила в синю безодню неба. Ще пролетiв вiтер iз пiвденних кварталiв города…

…Новий рiк. Щастя.

Думаю: чи не прийде щось iнше? – Товариш Огре почув у чоботях воду, бо чоботи були дiрявi – i туди набралась вода… А пiд Новий рiк i Водохрещу старого стилю, не «в стилi» уесесер, гадають про майбутне на водi з воском i як Свiтлана.

Товариш Огре згадав (бачив у друкарнi), що на Рiздво комольцi мають колядки й щедрiвки, але не цi:

– Щедрик-ведрик, дай вареник, грудочку кашки, кiльце ковбаски…

…Нi!.

. Не цi… -…А життя йде рiк за роком, i кожного року – стрiчаемо Новий рiк: «чи не прийде щось iнше?…»

…Товаришка Шмiдт сказала: «Ви безпартiйний?» – i стало холодно, як зима, i непривiтно, мов осiнь.

…А збоку хтось регоче й розказуе про «артемiвцiв»;[30 - [xxx] (#_ednref30) «Артемiвцi» – студенти Комунiстичного унiверситету iм. Артема, який iснував у Харковi в першiй половинi 1920-х рр.