Санаторійна зона

для пiдвищення загальноосвiтнiх i полiтичних знань комсомольського та партiйного активу.] про дiм пролетарського студентства, про жiнвiддiл, про каесему. Тодi блакитнить весна дзвональними дзвониками й похмуро костилить баба-яга костяна нога – сива зима iз шкульгальною лицею в зимальну пiвнiч.

…– О…О…О, новельний Фальстафе! Як Мануель Сведенборг,[31 - [xxxi] (#_ednref31)Сведенборг Емануель (1688–1772) – шведський фiлософ-iдеалiст, письменник, теософ-мiстик. Створив вiдому теософську систему «потойбiчного життя» i поведiнки духiв.

Мав значний вплив на теорii романтикiв, зокрема його iдеi позначались на творчостi Блейка, Кольрiджа, Емерсона, Бальзака, Стрiндберга. Вченням Е. Сведенборга особливо цiкавились росiйськi релiгiйнi фiлософи XIX – поч. XX ст.] вiриш у свое призначення пророка!..

…І тодi дзвональна звена веснальноi дзвими блакитнить на душальнiй душi поета. І припустiм, вiн питае:

– Марусино, скiльки рокiв до наших великоднiх дзвонiв?

Тодi Маруся скаже:

– Я – радiсть.

Я – тема твого життя. Летять журавлi по далеких полинних дорогах. Кричать одуди в гаях: «Уту-тут! уту-тут!» І ти знаеш, як бувае бiля рiчки, коли ловимо коропiв, коли в прозору воду падае небо!.. О, дзвональна звена веснальноi дзвими!..

…– А коли комольська процесiя зникла за собором, прожектор погас. Тiльки сине небо пливло в тротуари Байкальськоi вулицi:

Браво! Браво! Браво!

Гучнi оплески стрiли Льолю, коли вона вийшла пiсля постановки пародii на «Лiлюлi».

Льоля горiла, Льолi згорiли вуха; потiм зробила реверанс i побiгла за лаштунки.

Вже все. Бiльше нiчого не буде. Там, на Садовiй, 30, у пролеткультi.

Тодi iз зала вийшла публiка. Була публiка i публiка.

Одна публiка розходилась, друга публiка залишилась стрiчати Новий рiк.

…Героiня вечора – Льоля.

Але герой вечора – бувший i т. д. – товариш Пупишкiн. У фойе його качали на руках за труди по органiзацii пролеткульту й пролеткультiвських iдей.

І за постановку – теж – пародii на «Лiлюлi», п’еси Ромена Роллана: качали.

Товаришевi Пупишкiну хотiли зробити приемнiсть i пiднести вiд публiки сюрприз. Пiшли за сюрпризом.

…Але в цей момент хтось уже пiднiс несподiваний сюрприз (це, безперечно, було нетактовно), статуетку з Дон-Кiхота.

Товариш Пупишкiн трохи збентежився, але раптом кинувся на пiдносителя. І, обiйнявши його, три рази – по руському звичаю – поцiлував.