Санаторійна зона

…Некрасивий карлик iще раз погладив по голiвцi дiвчинку, по ii м’яких, як пух, волоссях. Вiн спитав, показуючи на некрасиву жiнку:

– Дiвчинко! Ото твоя мама?

Тодi дiвчинка сказала:

– Я сестра мамина, у мене мами нема!

…Прийшов товариш Огре з Льолею й з товаришем Пупишкiним. Дзвенiли тарiлки. В однiй кiмнатi спiвали «малоросiйських» пiсень – трохи зажурних, не таких, як пiд Новий рiк.

…А Новий рiк – щастя. – У Льолi згорiли вуха, Льоля горiла й досi. Товариш Огре розгублено вiдповiдав на запитання:

…Товаришка Шмiдт сказала:

«Ви безпартiйний?»

…О, красний, прекрасний цвет! Рабочiй, рабства больше нет!.

.

А в фойе й досi говорили про те, як товаришевi Пупишкiну пiднесли самовар – сюрприз од публiки, i досi кричав Мамочка.

…Нарештi покликали за стiл. Дзвенiли тарiлки. Було пиво. В сусiднiй кiмнатi була й «миколаiвська». «Миколаiвську» пили тi, кого викликав – по секрету – пролеткультiвський поет. Були тости.

…Маруся верещала:

– Слухайте про начотчикiв. Скоро почнеться полiтпровiрка.

Наша публiка майже збожеволiла: зудить-зудить, як приготовiшка. Скоро на Сабурову дачу пачками… Словом – Гопсаса!

Але Марусi нiхто не слухав, i вона втекла з вечора.

…Товариш Огре захмелiв.

Захмелiв i горбун. Тодi сказав товариш Огре товаришевi Пупишкiну: – Так, я п’яний. Але що в п’яного на язицi, те в тверезого на думцi…

Знаете?… І скажу правду: боляче! Бо нi сюди нi туди: бiла ворона.

Товариш Пупишкiн сказав:

– Совершенно правiльно: нi сюди Микита нi туди Микита… Це участь iнтелiгенцii… Ну, а як i менi правду сказати, то i я трохи iнтелiгент.

Правда, не той, так би мовити…

…А пролеткультiвський поет знову кричав над Льолiним вухом:

– Вперьод! Вперьод! Время не ждьот!

Льоля думала про постановку пародii на «Лiлюлi», потiм подивилась на товариша Огре й задумалась.

…Дванадцята година.

Новий рiк. Щастя. Новий рiк по новому стилю, «в стилi» уесесер.

…Товариш Огре говорив:

– Так, я трохи п’яний i скажу: сiра осiнь на моiй душi… А два з половиною роки я був членом капебеу, i на всiх фронтах… а тепер боляче: знаете – бiла ворона…

Товариш Пупишкiн говорив:

– Совершенно правiльно! Це закон матерiалiстичноi дiалектики.

Битiе определяет сознанiе. Іде на змiну пролетарiат.

Потiм товариш Пупишкiн пiдiйшов до самовара, до свого сюрприза, i сказав:

– Хороший самовар. Справжнiй тульський… Так що молодцi, хлопцi!

…Некрасивий карлик Альоша раптом зiрвався й пiшов у куток.